Анекдоти про НКВД

РІЗНИЦЯ МІЖ СТАЛІНОМ І ОСЛОМ

Два жиди йдуть в Москві по Луб’янській площі, побіля НКВД. Один питає: .

— Мойша, яка ріжниця між Сталіном і ослом?

В цей час з дверей НКВД висувається постать енкаведиста, який пальцем закликає жидів до себе:

— А ну, ну, підійдіть сюди, — яка ріжниця?

Жид: — Я не сказав . . . Ніякої ріжниці немає . . .

ПЕРЕДСМЕРТНЕ БАЖАННЯ

В камері смертників комісія запитує засуджених до розстрілу, що кожен з них хотів би виконати, чи дістати перед смертю. Один побажав побачитись з дружиною, другий попросив передати листа матері. Дійшла черга до жида:

— Я хотів би поїсти малинки.

— Так зараз же зима.

— Нічого, я почекаю.

— А може ви скажете щось інше?

— Прошу після розстрілу поховати мене поруч Сталіна.

— Так він же ще живий.

— Нічого, я почекаю . . ,

Один енкаведист помітив, що якась невідома особа кожного ранку, зустрічаючись з ним на вулиці, скидає капелюха й каже:

— Добривечір!

— Хто ви такий і чого кажете добривечір, коли тепер ранок? — Запитав якось енкаведист.

— Бачте, — мовив той — Як тільки зустрічаю вас, у мене відразу в очах темніє . . .

ВІРМЕНСЬКА ЗАГАДКА

Внизу страх, а на горі пух і перо.

Відповідь: Горобець сидить на даху НКВД.

ЗАГАДКА НАВПАКИ

Внизу пух і перо, а на горі страх,

Відповідь: Берія спить на перині.

ЗАГАДКА НАВПАКИ

СТАЛІНОВА ЛЮЛЬКА

Сталін загубив люльку й подзвонив в НКВД щоб знайшли. Через якийсь час люлька знайшлася і Сталін дзвонить в НКВД, що не треба шукати бо люлька є. Звідти повідомляють, що за люльку арештовано вже десять осіб.

-— Випустити, — наказує Сталін.

— Не можна, — відповідають з НКВД.

-— Чому? — питає Сталін.

— Усі десять признались, що вкрали вашу люльку.

ЧОМУ СТОЇТЕ ЗА СОВЄТСКУ ВЛАДУ?

Питають жида:

— Що ви, Рабіновіч, так стоїте за совєтську владу?

— А ви хотіли щоб я за неї сидів?

ОПЕРА І ДРАМА

Проти приміщення НКВД в Харкові будувалась опера. На допитах арештованих слідчі часто показували їм у вікно:

— Он будується опера, а поки що ви сидите в драмі . . .

ОБ’ЯВА

Хтось у Москві приліпив на стіні велику об’яву:

«Терміново потрібний інженер, будівельник СОЦІАЛІЗМУ. Звертатися на адресу: Москва, Кремль, Сталінський тупик»,

МИ ЩЕ ЙОМУ ВИННІ?

В мавзолеї Леніна два жиди оглядають мавзолей, читають на стіні плакат:

«Ленін звільнив людство від ланцюгів рабства». Один жид, показуючи на свій живіт:

— Мойша, ви пам’ятаєте мій ланцюг ? . .

В цей час міліціонер звернув увагу, що вони стоять не рухаючись і голосно наказує:

— Громадяне, віддайте останній «долг» і виходьте. Жид обурено: — Мойша, чуєте? Ми йому ще й довжні. . .

МОЖЕ З НАС ХТО ШПИГУН

Двоє совєтських обивателів говорять тихенько про політику. Один критикнув владу, другий з жахом:

— Не говоріть, не говоріть цього.

— Чому?

— Може з нас хтось шпигун.

МОЖЕ З НАС ХТО ШПИГУН

ХТО НАПИСАВ «ГАЙДАМАКИ»

Учитель в школі, розгніваний на учня, що пустує, звертається до нього.

— Ти все пустуєш, сказки краще хто написав

«Гайдамаки»?

— Не я, товаришу вчитель, їй Богу не я . . .

— Дурень! Геть з класу й піди поклич батька.

На другий день приходить батько. Учитель скаржиться, що хлопець пустує, не слухається, не вчиться. Запитав його хто написав «Гайдамаки», а він репетує:

— Не я, товаришу вчитель, не я. Такого учня вигнати треба.

Переляканий батько:

— Пане вчителю, а може таки справді не він написав?

Тоді вчитель викликає матір учня і розказує їй те саме. Мати вислухала і, благаючи, до вчителя:

— Товаришу вчителю, а може таки справді не він написав «Гайдамаки», а якщо й він то він же маленький.

Обурений вчитель зустрічає священика і до нього:

— Отець Григорій, така й така історія . . . Хлопець пустує, не вчиться. Питаю хто написав «Гайдамаки», каже — «Не я». Викликаю батька, розповідаю йому, а він запевняє, що таки не син написав. Матері скаржусь, вона те саме.

— А скажіть, будь ласка, мовив отець Григорій, той учень православний чи іудей?

— Іудей, отець Григорій, іудей.

— Ну, тоді «Гайдамаки» написав напевне він.

Після занять учитель зустрів на вулиці знайомого

слідчого НКВД і розповідає йому всю історію. Хлопець балується, не вчиться. Питаю хто написав «Гайдамаки», — каже «не я». Розповідаю про все батькові, той знову — не син написав. Матері, — те саме. Священникові, той каже, що раз іудей, так напевне він написав.

— Цікава історія, — мовив задумливо слідчий НКВД.

За пару тижнів вони знову зустрілись і слідчий сказав учителеві:

— Я ж казав, що цікава історія. Арештовані всі четверо — учень, батько, мати, і священик і всі признались, що вони разом написали «Гайдамаки«.

НЕ МАЄТЕ ГРОШЕЙ — НЕ БУДУЙТЕ

Під час зтягання золота з населення арештованого жида допитують де він сховав золото, яке потрібне на будівництво соціалізму.

— Забув. — Відповідає той.

— Підете в камеру й пригадаєте.

А в камері дали на вечерю солоних оселедців, не дають води пити, гаряче натоплено і ніде присісти, бо повно арештованих. Так водили жида на допит кілька разів, нарешті він якось серед ночі стукає з камери й вимагає вести його до слідчого.

— Що надумались? — 3 приємністю запитує слідчий?

— Так, хочу сказати, — відповідає жид.

— Ну, кажіть.

— Якщо у вас немає грошей, — нащо ж братись будувати соціалізм?

ВІН САМ ЩЕ НЕ ЗНАЄ

Два жиди:

— Чи ви чули, Мойша, що Рабіновіча розстріляли?

— Х-хе, он він іде по тому боці вулиці.

— Ч-ш-ш-ш. . . . Він сам ще не знає.

ВХІД ЗАБОРОНЕНИЙ

Коло НКВД проходить жид, читає на дверях напис: «Вхід стороннім суворо заборонений».

Жид: — Ну, якби навіть було написано «Добро пожаловать», то я й тоді б напевне не зайшов!

ВХІД ЗАБОРОНЕНИЙ