Ви є тут

Анекдоти про совєтське життя

ЩО КОШТУЮТЬ ПОХОРОНИ

Відбуваються похорони совєтського міністра. Зачарований пишністю похоронів жид підходить до розпорядчика й питає:

— Що коштують ці похорони?

— Сто тисяч карбованців.

— Ой-йой-йой ! . . Та я вам за п’ять тисяч по - поронив би ціле політбюро.

ЯК ПАСАЖИРИ В АВТОБУСІ

Чужинець питає знайомого жида:

— Меєровіч, як ви там чуєтесь під совєтами?

Ах, не питайте . . . Як пасажири в автобусі, —

одні сидять, а інші трясуться.

НЕ ЗРОЗУМІЛИ

Приходить селянин до крамниці і просить:

— Дайте мені вожжів.

Йому подають портрети Сталіна й Молотова.

— Та це ті, що вішати, треба, а мені ті, що кіньми правити. . .

ЯК ПАСАЖИР НА ПАРОПЛАВІ

Коли большевики почали ліквідувати НЕП і крамарів стали висилати на Соловки, знайомі питають жида-крамаря:

— Мееровіч, як поживаєте?

— Ах, не питайте . . . Як пасажир на пароплаві, нудить, а тікати нікуди.

ХАРОШІЙ СОВЄТСЬКА ВЛАСТЬ

Вірменин: — Ха-а-арошій совєтська власть, дуже харошій! Та жаль, що довгий.

ХАРОШІЙ СОВЄТСЬКА ВЛАСТЬ

При ліквідації НЕП’у питають жида-крамаря:

— Меєровіч, як поживаєте?

— Ех . . . Гірше, ніж вчора, краще, ніж завтра.

РАНІШ БУЛО МОРЕ

В Одесі, на високому березі моря, закохана пара милується?

— Ах, море, яке чудесне море!

Старий бувший генерал, що тепер продає цигарки:

— Х-хе, море . . . Раніш було море.

ТІЛЬКИ ОДИН БЕЗРОБІТНИЙ

Жид розповідає знайомому:

— Мої діти влаштовані, слава Богу, добре: Хаїм інженер, Сара лікар, Абрам бухгалтер . . . Тільки один Лейба ледар сидить в Америці безробітним. Правда, якби він нам не слав посилок, то всі б ми тут з голоду поздихали.

РЯТУЙТЕ НОБІЛЕ

Коли італійський полярний мандрівник Нобіле, полетівши на північний полюс, зник там безвісти, совєтська влада розпорядилась усі телеґрами, радіоґрами, всякі повідомлення про Нобіле приймати на пошті безплатно. Тоді один жид з Одеси телеґрафує своєму приятелеві в Москву:

— Меєровіч, рятуйте Нобіле! А якщо ні, так висилайте сорок мішків цукру.

Жид тікає з СССР закордон. Перебігаючи кордон, побачив, що за ним женеться вартовий. Тоді він швиденько сідає і саме там, де собака поруч залишила слід. Вартовий підбігає й питає:

— Що ти тут робиш?

— Хіба не бачите? — відповідає жид, показуючи на собачий слід.

— Але ж це собаче ? !

— А хіба в нас життя людське?

І ЧОГО В НАС ТІЛЬКИ НЕМАЄ

Міністр харчування Мікоян хвалиться на робітничих зборах:

— І чого в нас тільки немає: Масла — немає;, цукру — немає, яєць — немає, м’яса — немає . . . І чого в нас тільки немає!

І ЧОГО В НАС ТІЛЬКИ НЕМАЄ

Один час на всіх анкетах, що їх виповняли советські службовці, стояло запитання: «Ваше ставлення до совєтської влади». В перші роки революції люди могли більш-менш вільно відповідати. Одні писали: «Підтримую». Інші — «Визнаю». Були й такі сміливі, що писали — «Не визнаю». Пізніше, коли негативно відповідати було вже небезпечно, всі стали писати одноманітне: «Співчуваю». Тоді ця відповідь перетворилась на штамп.

Таку анкету довелося виповняти жидові і він проти запитання: «Ваше ставлення до совєтської влади» механічно повторив: «Співчуваю», а потім додав: «але нічим допомогти не можу» . . .

ЗАПИТАННЯ ПО СУТІ

Приїхав на село промовець, скликав збори селян і почав говорити. Три години говорив промовець і випив за той час п’ять карафок води. Селяни слухали терпеливо. Нарешті промовець кінчив. Голова зборів питає людей:

— Чи має хто до оратора запитання по суті?

Всі мовчать. Голова знову:

— Хто має запитання по суті?

Нарешті один селянин просить слова:

— У мене запитання по суті . . . Товариш оратель! Ось би говорили три години і випили аж п’ять карафок води. Скажіть, будь ласка, чи вам не хочеться кудись сходити?

МАРКС НА ХРЕЩАТИКУ

— Знаєте, Меєровіч, я бачив сьогодні в трамваї на Хрещатику Карла Маркса?

— Циперовіч, ви брешете . . . По Хрещатику трамвай не ходить.

НЕ ЛЮБЛЮ, АЛЕ ТЕРПЛЮ

Питають жида:

— Ваше ставлення до совєтської влади?

— Як до власної дружини . . .

? ? ?

— ... Не люблю, але терплю . . .

ДРУГИЙ ВАРІЯНТ

— Ваше ставлення до совєтської влади?

— Як до власної дружини . . .

? ? ?

— Трохи люблю, трохи боюсь, не від того, щоб зрадити . . .

РИКОВ І ГОДИННИК

Бувший голова Совнаркому СССР Риков любив випивати, в зв'язку з чим випущена вперше совєтською владою горілка звалась «риковка». Тож існувала загадка:

Риков вийшов з дому в годину з чвертю, а повернувся в три без чверти, Скільки часу він не був дома?

Відповідь: дві години, (бо чверть — то горілка).

ЗАГАДКА

Чому під советами всі ходять босі?

Тому, що СССР повинен - догнати й перегнати капіталістичні країни, а босому легше.

ЦИГАНОВА ПОЗИКА

Коли циганові наказали передплатити совєтську державну позику, він сказав:

— І яка вже то влада, коли вона в цигана гроші позичає.

НЕ ДИХАЙТЕ

Лікар совєтської поліклініки вислухує хворого і водночас збирає відомості до анкети:

— Жонатий ? . . Дихайте . . . Член профспілки? . . Дихайте . . . Член партії ? . . Не дихайте, не дихайте . . .

ТРЕСТ НЕМАЄ НІЧОГО ПРОТИ МЕЄРОВІЧА

За часів НЕП’у спекулянти часто пролізали в совєтські державні трести, обкрадали їх, а потім відкривали свої підприємства. Іноді спекулянтам допомагали родичі партійці,, що сиділи по совєтських підприємствах. Тоді такі партійці ставали таємними співучасниками спекулянтських підприємств. Так у Харкові таємним акціонером підприємства по постачанню канцприладдя був привезений Кагановичем з Москва його родич І. Нюрнберг, що офіційно займав посаду зав. відділом преси ЦК КПУ. Особливо багато наживались совєтські торговельні представники закордоном. Деякі держави не визнавали совєтської державної торгівлі. Тоді її про вадили ніби приватні особи, а насправді совєтські аґенти. Вони вели операції від свого власного імені. Набравши мільйони грошей такі люди рвали з совєтською владою і не хотіли вертатись додому. Для них існувала навіть назва «невозвращенец».

З приводу таких спекуляцій на державі існував анекдот:

— Був трест і Меєровіч. Трест не мав нічого проти Меєровіча і Меєровіч не має нічого проти тресту. Потім Меєровіч став працювати в тресті. Трест не має нічого проти Меєровіча і Меєровіч не має нічого проти тресту. Потім Меєровіч покинув трест. Трест не має нічого проти Меєровіча, а Меєровіч має проти тресту . . . власну крамницю.

КРАЇНА РАДОСТІ

СССР — країна радости. Вліз у трамвай — радість. Добрався в черзі до хліба — радість. Купив газету

— радість. Суцільна радість!

РЕВОЛЮЦІЯ ЗА ДВОХ ГРАДУСІВ

Перша совєтська горілка «риковка» мала 42 градуси, була, отже, міцніша за царську на два градуси. Коли настав НЕП і все повернулось ніби на старий лад, люди казали:

— Чи варто було за двох градусів революцію робити?

БАГАТО ПРАВ, МАЛО ГРОШЕЙ

На жидівських зборах комуніст, вихваляючи совєтську владу, каже: — Колись жиди не мали ніяких прав. Тепер їм дано багато прав.

Після зборів до нього підходить старий жид і каже:

— Так, раніш жиди мали мало прав, зате багато грошей. Тепер мають багато прав і не мають грошей.

ЧОМУ КРАМНИЦЯ ЗАМКНЕНА?

Коли розгромлена большевизмом кооперація доживала останні дні, на кооперативних крамницях можна було читати старі написи:

Вгорі: — «Кооперація — шлях до соціалізму».

Нижче: — «Соціалізм — це облік».

А на замкнених дверях записка: — «З огляду на облік, крамниця замкнена».

ЧИ МОЖНА ТАМ ЛИШИТИСЬ?

Скликали делегатів з провінції до Москви і промовець почав говорити про потребу догнати капіталістичні країни. Тоді один делегат запитав:

— А коли доженемо, то чи можна там лишитись?

НАЙДОВША ВУЛИЦЯ НА СВІТІ

Загадка: Яка найдовша вулиця на світі?

Відповідь: Совнаркомівська в Харкові (в дійсності найкоротша, але на ній будинок НКВД) аж на Соловки веде і раніш як за три роки з тої вулиці не повертаються.

ЩО БОЛЬШЕВИКИ З КОНЕМ ЗРОБИЛИ

В зоологічному саду жид довго розглядав верблюда, якого ніколи в житті не бачив. Потім промимрив:

— Боже мій, і що ті большевики з конем зробили!

ЩО БОЛЬШЕВИКИ З КОНЕМ ЗРОБИЛИ

СОВЄТСЬКІ ВЧЕНІ

— Знаєте, Іване Петровичу, на Марсі таки є люди.

— Що ви, що ви, Миколо Івановичу, це ж тільки гіпотенуза.

ГЛУХОНІМИЙ

При наборі до червоної армії один хлопець у виконкомі виявився глухонімим. Скільки його не перевіряли — нічого не виходило. Навіть постріл коло вуха він сприймав не кліпнувши очима. Нарешті його відпустили. Але слідом за ним вийшов один член комісії, догнав глухонімого в коридорі і, поклавши йому руку на плече, тихо запитав:

— І як давно це з тобою сталось?

— Та місяців зо два . . .

ЖИТТЯ, ЯК В АФРИЦІ

Обиватель, побачивши у вікні крамниці банани:

— Живемо, як в Африці.

— Чому?

— Ходимо голі, їмо банани . . .

КОЛО МОГИЛИ КІРОВА

Закордонний турист, що вивчає російську мову й цікавиться російськими приказками, оглядає Москву. Коло кремлівської стіни, де на могилі Кірова вмурована мармурова плита, він запитує:

— А це що таке?

— Це могила Кірова.

— А, ось де собака зарита . . .

ДЕ КРАЩЕ ЖИТИ

Зустрілися в Москві на Воробйових горах два жиди приятелі — Воробейчик, що проживає ввесь час в Москві і Соловейчик, що недавно повернувся з заслання з Соловків. Воробейчик питає:

— Соловейчик, як поживаєте?

Ах, не питайте ! . . Краще бути на Воробйових Горах Воробейчиком, ніж на Соловках Соловейчиком.

ЩО ТАКЕ УССР

Спитали жида:

— Що таке УССР?

— У-у-у Сюкини Сини Розбійники!

ЧОТИРІ ДОДАТКИ ДО ШОСТИ УМОВ СТАЛІНА

На початку тридцятих років Сталін оголосив шість умов побудови соціалізму. Про ті шість «геніальних» умов голосно говорила совєтська преса. В наслідок запровадження шести умов робітників прикрутили так, що почались масові втечі з виробництва. В цей же час катастрофічно падав життєвий рівень трудящих. Життя ставало нестерпним. Тоді в народі потихеньку заговорили про чотирі додаки до шести умов Сталіна;

1. Соняшне опалення,

2. Місячне освітлення,

3. Заочне харчування

4. Гробове мовчання.

ЗАПІЗНИЛАСЬ НА ПРАЦЮ

Жінка в трамваї з рейтузами під по хвою. Усі жінки накинулись:

— Де купили? Де можна купити рейтузи?

— Та це я на роботу спізнилась і не встигла одягти . . .

ЧЕМНІСТЬ СОВЄТСЬКОГО ПРОДАВЦЯ

Через брак краму в совєтських крамницях здавна виробилось нечемне ставлення продавців до покупців, бо не продавці просять заходити до крамниць а покупці благають продати їм хоч щось. Нечемне ставлення продавців до покупців зайшло так далеко, що видано було наказ, в. якому винуватим загрожувала сувора розправа.

Саме в цей час одна жінка зайшла в крамницю мануфактури і попросила показати крам. Продавець ввічливо показав, але жінці не сподобалось і вона попросила показати щось інше. Продавець показав ще, але й те не сподобалось. Так вона просила його багато разів і кожного разу не знаходила того, що потрібно. Нарешті розлючений продавець тихо прошипів:

— Громадянко, прошу вас станьте на моє місце, а я піду до чортової мами.

ПЕВНІ ОЗНАКИ

Приїхали селяни до голови Верховної Ради в Москві Калініна, скаржаться:

— Товариш Калінін, жити стало неможливо. Ходимо обідрані, босі.

Калінін заспокоює": — Нічого, товариші, потерпіть. Ще не так погано. Є країни, де люди ходять зовсім голі.

Здивувались селяни: — То ж мабуть там, товариш Калінін, совєтська влада років п’ятдесят існує? !

ПЕВНІ ОЗНАКИ

БИЙТЕ, ТІЛЬКИ НЕ ПИТАЙТЕ!

В часи визвольних змагань на Правобережжі дуже часто мінялися політичні режими. Одного разу, коли відступили війська УНЬ і прийшла була денікінська армія, вояки її почали прискіпатись до жида:

— Ти за яку владу?

Переляканий жид ще не знав, що влада УНР уже відступила і випалив:

Я за Петлюру!

— А-а, раз так, скидай штани. Всипати двадцять п’ять! Треба казати: «Я за Єдіную недєлімую».

Потім денікінці відступили і ввірвались в містечко махновці. Знову прискіпались до жида:

— Ти за кого?

— Я ? . . За «Єдіную недєлімую»!

Ага, за золотопогонників? Скидай штани ! . Треба казати: «Я за батька Махна!»

Відступили махновці, прийшли червоні. Знову дсі жида:

— Ти за кого?

— Я за батька Махна!

— Ага, за бандита Махна? Скидай штани ! . Треба боротися тільки за совєтську владу.

Відійшли й червоні і в містечко знову прийшлі війська УНР. Вояки до жида:

— Ну, за кого ти?

Жид мовчки скинув штани:

— Бийте, тільки не питайте ! . .

РОСІЙСЬКА ПІСНЯ

Артист співає: «Укажи мне такую обитель, где бы русский мужик не страдал».

Слухач в залі (про себе): — Калінін в Кремлі.

РЯТУЙТЕ ГРАБУЮТЬ

В найстрашніші часи колективізації в одному селі вперше проводили радіо. Коли провели, якийсь селянин зайшов у приміщення, обдивився радіоприймач : несміливо запитав:

— І ото воно без дротів передає?

— Без дротів.

— І всюди чути?

— Всюди.

— І закордоном.

— І закордоном?

Тоді дядько швиденько підбіг до радіо й прокричав.

— Рятуйте грабують!  

ПОРА ВІДКРИТИ РОТ

На мітингу - жид виголошує промову:

— Товариші, сотні років нам лили помиї на голову і ми мовчали. Пора відкрити рот.

УСІМ ТРУБА

Бляхар продає на базарі труби до печей.

— Труби, кому потрібні труби? ! Для всіх є труби! Труба житлокоопу! Труба колгоспу! Труба робочим, селянам, всім труба!

Переляканий міліціонер підбігає:

— Ти що говориш?

— Труби продаю. Що ж, може бути й тобі труба...

«Труба» совєтським жарґоном означає «кінець»

В ВОЄНКОМАТІ

Провадиться набір молодих хлопців до червоної армії. Підходить до лікаря один. Скаржиться:

— У мене легені хворі.

— Нічого, он у Андрєєва теж хворі легені, а служить совєтській владі.

— У мене серце хворе.

— У Ворошілова теж хворе серце, а служить червоній армії.

Жид підслухав і коли дійшла до нього черга жалібно заявив:

— Я ідіот.

— Нічого, Калінін цілковитий ідіот, а служить совєтській владі.

ХТО ВРЯТУЄТЬСЯ?

Одного разу Сталін, політбюро та визначні совєтські урядовці їхали на кораблі каналом Москва—Волга. Раптом корабель починає тонути. Стоїть питання: Коли корабель потоне хто врятується?

Відповідь: Народи СССР.

БЕЗПАРТІЙНИЙ

Жид — службовець виповняє анкету, де стоїть запитання: «Ваша партійна приналежність?» Він відповідає: «ВКПб». Йому кажуть:

— Що ви пишете ВКПб, коли ви безпартійний?

— А хіба я написав партійний? Я написав ВКПб, а це значить: Вроді Как Партійний, в дужках — Безпартійний.

ДОБРЕ ВЛАШТОВАНІ

Жид: — Ми з сином Мойшою влаштувались добре,

— яв Кремлі на дзвіниці Івана Великого пильную пожежу світової революції, а Мойша служить негром в Комінтерні.

НА ВСІ

В часи голоду 1933 року на Україні пухлий селянин підходить на станції до каси і, простягаючи повну жменю паперових грошей, просить білет.

— Куди? — Питає касир.

— На всі . . .

ХУДИЙ БУДЕШ

Питають грузина:

— Чи можна проіснувати в СССР?

^ 3 голоду не помреш, але дуже, дуже худий будеш.

КРАЩЕ Б ТИ ЖИВ

Жид, прочитавши на плакаті: «Ленін помер, але діло його живе»:

— Ах, Ленін, Ленін . . . Краще б жив ти, а діло твоє померло.

СВІЖІ П’ЯВКИ

В СССР всюди портрети вождів. Особливо повно їх у вітринах крамниць. Один аптекар виставив портрети Сталіна й Хрущова в вікні аптеки, але не додивився до аптечних об’яв. А прохожі побачили з вулиці під портретами напис — «Свіжі п’явки».

СЛАВА БОГУ

На кордоні совстської й американської окупаційних зон американський вояк, кінчаючи варту, завжди промовляє: «Слава Богу.» А совєтський вояк — «Слава Сталіну.» Одного разу американський вояк не стерпів і запитав:

— Ну, гаразд. А як помре Сталін, що ти тоді казатимеш?

— Тоді? . . Казатиму «Слава Богу».

АЙ, СПАСИБІ

Під час святкування двадцятиріччя Азербайджанської совєтської республіки, після привітання Калініна, який говорив про велику допомогу Москви Азербейджанові і про те, що Азербейджан тепер сам господар своєї землі, виступив старий азербейджанець і ламаною російською мовою звернувся до Калініна:

— Спасибі совєтській владі, ай спасибі. «Аз» наш, земля ваш, ай, спасибі. «Аз» наш, хліб ваш, ай, спасибі. «Аз» наш, нафта ваш, ай спасибі. «Аз» наш, риба ваш, ай-ай-ай, спасибі.

СЛУХНЯНІ ВИКОНАВЦІ

В часи колективізації хлібозаготівель і інших стягувань з села в район з центру прибуває телеграма: «Негайно заготуйте сорок тисяч воробйов». Район поставив на ноги усіх мисливців, які постріляли горобців де тільки можна було, аж пізніше з’ясувалось, що телеґрама говорила про хліб, а «Воробйов» означало підпис під телеґрамою.

СОВЄТСЬКИЙ МАРШАЛ

Питають маршала Будьонного про письменника Бабеля, який написав знамениту повість про армію Будьонного — «Перша кінна»:

— Семене Михайловичу, чи вам подобається Бабель?

Будьонний (підкручуючи вуса): А це... дивлячись яка бабель.

ТЕМПИ

Приїхали до Калініна в Москву селяни й запитують його:

— Що то таке темпи? Всюди в газетах пишуть про них. Нас люди питають про темпи, а ми не знаємо.

Калінін пояснив;

— Бачте, товариші, он по вулиці їде авто. Через рік їхатимуть десятки, пізніше сотні, потім тисячі і так далі. Ото й е темпи.

Повернулись селяни додому, виступають на зборах, закликають боротись за темпи.

— Що ж то таке темпи? — питають їх.

— Бачте, — пояснює один: — ось, приміром, ви бачите . . . Ну, ось дивіться в вікно: там он стоїть один хрест — похована людина. — Через рік, скажімо, стоятиме десять хрестів, потім десятки, сотні, тисячі . . . Ото й будуть темпи.

ТЕМПИ

КЛЯСОВА ПИЛЬНІСТЬ

До редакції провінціальної газети потрапляє допис рабкора, що обурений необережною їздою автобусів, які переїхали вже не одну людину. Над дописом наголовок: «Автобуси не повинні душити людей». Пильний редактор газети змінив наголовок: «Автобуси не повинні душити пролетарів».

ВВАЖАТИ, ЩО ОБЕРТАЄТЬСЯ

Протокол засідання однієї сільради на початку революції:

Слухали: Про обертання землі навколо сонця.

Ухвалили: Вважати, що обертається.

УВАГА ДО ПРАЦЮЮЧИХ

Одна провінційна совєтська газетка підняла кампанію за краще обслуговування робітників міста різними комунальними обслугами. І над великою кількістю уміщеного на цю тему матеріалу на цілу сторінку поставлено було гасло: «Ближче кладовища до пролетаріату!»

І Я ЩОСЬ НЕЗДУЖАЮ

Перестуджений безпритульний хлопчисько бухикає. Жінки співчутливо запитують:

— Що з тобою, дитино?

Той суворо відповідає:

— Помер Ленін, Дзержинський помер і я щось нездужаю.

Питають .громадянина СССР:

— Чи хотіли б ви бачити наших вождів?

— Дуже!

— Кого найбільше?

— Усіх.

— Ну, наприклад, кого і як?

— Ну ... наприклад... бачити вдову Берії, на похоронах Сталіна.

ПЕРШИЙ КРЕМАТОРІЙ

Побудували в СССР перший крематорій і вирішили випробувати. Вкинули собаку, пустили вогонь, — згоріло все. Кинули ще якусь тварину — згоріла також. Але треба спробувати на людині. Знайшли замороженого безпритульного. Вкинули, дали вогонь. Потім відчинили двері, щоб перевірити, а він звідти:

— Зачини двері, заразо, а то дуже дуїть (протягає).

ДИТЯЧА ПОЛІТИКА

Мати прогулюється з дитиною в парку. Назустріч іде людина в білому. Дитина питає:

— Мамо, то білий?

— Так.

— А чому його досі не розстріляли?

ПРОДАВЕЦЬ ГАЗЕТ

Хлопчик продавець газет вигукує по вулицях:

— Газета «Правда», промова Сталіна п’ять копійок.

Хлопчик з матір’ю зустріли в місті священика з хрестом на грудях. Хлопчик запитує:

— Мамо, хто то? Учитель математики?

КРАЩЕ НАВПАКИ

Сталінський підлабузник: український драмороб Корнійчук хвалиться:

— Я стільки вогню вклав у мої драми.

— Краще б ви зробили навпаки ...

«ЧЕРВОНА СИНЬКА»

В СССР існує звичка:' майже завжди до назви підприємств додавати слово «червоний». Наприклад, колгосп «Червоний орач», завод «Червоний Жовтень» і т. д. Одна кустарно-промислова артіль, що виробляла синьку, називалась: «Артіль червона синька».

УКРАЇНІЗАЦІЯ В ОДЕСІ

Коли український народ відстояв перед большевицькою Москвою право на свою державну мову, всюди по містах стала запроваджуватись так звана українізація. Але оскільки Москва підтримувала спротив російського міщанства й малоросів, то українізація носила здебільшого зовнішній характер, — перемальовували на українську мову вивіски, заводили українське діловодство. В зв’язку з цим траплялися курйози в листуванні і на вивісках. В Одесі наприклад, одна майстерня по ремонту примусів

виставила вивіску, де було намальовано примус і напис: «Примусова праця». Або на пекарні було написано: «Палкі бублики». На обгортках цукерок значилось: «Цукерки від жаги». Кустарна майстерня перейменувала вивіску на «Чагарна майстерня».

ТЕМНОТА, ДІДУСЮ

Відомий на цілий світ російський фізіолог Павлов був, як відомо, віруючою людиною. Проходячи якось повз церкву, він зняв капелюха і перехрестився. Саме в цей час на зустріч ішов комсомолець. Побачивши старого, що хрестився, комсомолець поклав йому руку на плече і докірливо мовив:

«Темнота, дідусю, темнота».

НІКАКІХ ГВОЗДЕЙ

Селянин питає в крамниці цвяхи,

— Нікаких ґвоздєй нєт, — сказав продавець.

— То ж то наш голова колгоспу казав: ідемо до комунізму і нікакіх гвоздєй.

ДОБРЕ, ДЕ ВАС НЕМАЄ

Прийшли селяни до Калініна в Кремль, скаржаться, що ніде нічого не купиш:

— Он закордоном можна все дістати, — кажуть.

— Е, слухайте, роздратовано відповів Калінін: — Добре там, де нас немає.

— Та ми ж ото так і думаємо, Михайле Йвановичу, добре там, де вас немає.

ПОТРОХУ ВИМИРАЮТЬ

Після закінчення громадянської війни большевики висунули гасло — бідняка зробити заможнішим. Тоді ж большевики були проти продажу горілки і рішуче боролись з виробом самогонки. Для перевірки виконання цих директив виїхав на село Петровський. Приходить до комітету незаможних селян, а йому назустріч сам голова комітету, п’яний, ледве на ногах стоїть. Звертається до нього Петровський:

— Ну, як же в вас тут справи?

— Ік ... Харашо. — Відповідає голова.

— А чи зменшується біднота?

— Так що,.. ік .. . потроху вимирає ...

— Аз самогоном боретесь?

Голова витріщив посоловілі очі і рішуче махнув рукою:

— Так що ... ік ... увесь зништожаєм ..

ОДЕРЖАВ ДРОВА

Приятелі зустрічаються.

— Звідки йдеш?

— З комунгоспу.

— А що в торбі?

— Заяви на дрова.

— А в другій?

— Дозволи на дрова.

— А де ж дрова?

— Аж ось в течці.

ЗАЙВА ЛІТЕРА В АБЕТЦІ

Хтось запропонував викинути з абетки літеру «М», бо немає ні масла, ні м’яса, ні муки, ні молока, ні мила...

— Але, — поправив інший: — Є зате Мікоян (міністер постачання).

НАЙБІЛЬША НА СВІТІ ДЕРЖАВА

Загадка: Яка найбільша на світі держава?

— Україна.

— Чому Україна?

— Бо кордони її за Карпатами, столиця в Москві, а населення в Сибірі.

ЧЕРГА ЗА ПОЗИКОЮ

Закордонний журналіст оглядає совєтське місто. Бачить велика черга коло хлібної крамниці. Питає в приставленого до нього проводаря:

— Чого це так багато людей?

— Це? . . Бачте ... люди хочуть . .. передплатити державну позичку, бо люди так поспішають на заклик держави, що може не всім вистачить.. .

ЧОМУ ҐРАНІЦА НА ЗАМКЄ

На політзаняттях полку питає політрук червоно- армійців:.

— Чому ми тримаємо граніцу на замке?

Один вояк просить слова: — Я скажу.

— Кажіть. — Відповідає політрук.

— Щоб люди з СССР не розбіглись.

КАЗКА ПРО АРТИСТКУ БАРСОВУ І ЗОЛОТУ РИБКУ

Прийшла оперова артистка Барсова до синього моря ловити рибу, закинула невід, витягає й піймалась їй рибка не проста, а золота. Стала рибка просити Барсову:

— Відпусти мене, Барсова, назад в море. Проси, що хочеш, — дам тобі.

— Хочу бути заслуженою артисткою РСФСР, — мовила хвилюючись Барсова.

— Гаразд, будеш, — відповіла риба і попливла в море.

Прийшла Барсова додому, а в неї вже на столі грамота: — Заслужена Артистка РСФСР. Показалось Барсовій мало і пішла вона знову до синього моря, викликує золоту рибку. Виплила рибка й питає:

— Чого хочеш, Барсова?

— Хочу бути заслуженою артисткою не РСФСР, а цілого СССР.

— Гаразд, будеш, — відповіла золота рибка і попливла в море.

Прийшла Барсова додому, а в неї на столі грамота: Заслсужена Артистка СССР. Показалось Барсовій, що вона мало просила в золотої рибки, пішла вона до синього моря, стала кликати золоту рибку. Виплила рибка й питає:

— Чого хочеш, Барсова?

— Хочу бути не заслуженою, а народньою артисткою СССР.

— Будеш, — відповіла рибка і попливла в море

Прийшла Барсова додому, а в неї на столі грамота! Народня Артистка СССР. Зраділа Барсова і захотілось їй заради такої радости одягти нові калоші. Кинулась одягати, а в неї калоші зовсім порвані. Засмутилась Барсова, та згадала про золоту рибку й повеселіла. Пішла вона до синього моря, стала кликати золоту рибку. Випливає золота рибка, питає Барсову:

— Чого хочеш, Барсова, я дам тобі все.

— Хочу пару нових калош.

— Нові калоші? — запитала, насупившись, золота рибка: — Де я тобі їх візьму?

Потемніло синє море, махнула рибка сердито хвостиком і зникла. Приходить Барсова додому, а перед нею лежить її пара старих калош. (Кінець).

ЦІБ ТА ІЦІК

Приїхав жид з провінції до Москви. Сідає в трамвай. Бачить з переднього входу сідає зовсім мало, без натовпу. Він і собі туди. Чує — один перед ним: проходячи в вагон, каже кондукторові — «ЦІК». (Це значить Центральний Ісполнітельний Комітет СССР). Кондуктор пропустив. Другий каже ВЦІК (Всерос. Центральний Інс. Ком-т). Теж пройшов. Третій каже — ВУЦІК (Всеукр. Центр. Ісполн. К-т). Теж його пропустили. Дійшла черга до жида. Він, не розуміючи що то за назви, вимовив своє ім’я:

Іцік.

ЯК ЦИГАН ПОМОЛОДІВ

Питають цигана на суді:

— Скільки віку?

— Тридцять років.

Суддя дивиться в справу:

— За паперами виходить сорок.

— Так то ж ті десять років, що я в колгоспі був. А хібаж то можна рахувати за життя?!

ЯК РОЗТОПИЛОСЬ МАСЛО

Приніс чоловік додому приніс масла, кинувсь шукати, а масла немає. Жінка накинулась:

— Де подів масло?

Чоловік розгортає папір і раптом радісно:

— Ось

— Тут тільки папір замащений. А де масло?

— Мабуть розтопилось... під сонцем сталінівської конституції.