Жіноче вбрання закарпаття

Зачіска й убір голови

У свято дівчата заплітали волосся, починаючи над вухами, у дві коси, а низько на потилиці сплітали в одну. Місце сплетення покривали широкою узористою стрічкою; у коси вплітали вузькі стрічки „пантлики” або кольорові шнурки, що закінчувались пучками кульок із різнокольорової волічки.

На знак дівування носили вінки з барвінку, прикрашені живими або волічковими квітами. Вінок мав твердий спід із лубка, був обведений темним матеріалом та прикрашений намистинами. Його носили високо на маківці, а ззаду він мав підвищення з барвінку й квіток у формі чуба. Над вухами, окремо від вінка, чіпляли малі віночки з намистин і квітів. Таку прикрасу пізніше вбирала тільки молода на весілля.

В негоду дівчата покривали голову яскравочервоною або зеленою хусткою — „платиною”.

Молодиці збирали волосся на тім’ї, міцно скріплювали шпильками, а тоді покривали чепцем із чорного шовку. В деяких околицях чепець робили самі з вишитого різнокольоровими квітами

квадратного кусника шовку, підшитого полотном. Він був зібраний до обводу голови і збирки над чолом творили піднятий кут, званий „кутком”. Ззаду до краю чепця чіпляли вузькі кольорові стрічки, що спадали на потилицю. У більшості сіл носили чепці, куповані у містечках на базарі.

У перехідну пору року чи взимку покривали голову купованою хусткою темного кольору.

Намисто

При шиї надівали силянки — „партки” або „сплетеники”, себто нанизані на кінському волосі узорами дрібні намистини, а нижче — кілька разків дрібних скляних кораликів.

Сорочка

Святкові і буденні сорочки шили з конопляного полотна. Кроїли їх „до уставки” з 3-5 полотнищ. Верх станка збирали на міцну нитку й викінчували обшивкою. Особливістю сорочки був розріз ззаду. Зібрані рукави викінчували вузьким вишитим манжетом (зарукавником) або т. зв. „фодрою”, яка на кінці мала кольорову обвідку, а на зап’ястку

— вишивку.

Прикрашали сорочки різно:

1. „Пазуха” — на переді сорочки витканий або вишитий вузький узір. Якщо вишитий, то його прикріпляли стібком „зубцями” до збирок сорочки; узір підбирали до вишивки на рукаві. Розріз сорочки ззаду.

2. „Рамовання” — на густих збирках спереду сорочки вишиті різнокольорові лінії в квадраті.

3. „Вузька уставка” — вишивка вгорі рукавів. Нижче посередині ромбовидний мотив. Вузький бічний узір обводить рукави з обох боків аж до манжет.

4. „Заспульниця” — майже уся поверхня рукавів від уставки до ліктя покрита густим вишиттям у квадраті, обведенім зубцями.

Ці чотири різновиди притаманні різним частинам описаного простору.

Поясний одяг Спідниця (плат)

Плат шили з трьох або й чотирьох пілок фабричного ма- теріялу. Молоді дівчата вибирали матерію яскравих кольорів у дрібні квітчасті узори, молодиці

— спокійніших відтінків, а старші жінки — чорну. Плат був густо наморщений; угорі замість пояса мав широку тверду обшивку. В деяких околицях його прикрашали стрічками, пришитими на висоті колін. Ззаду плат не сходиться й у тому місці видко густі збирки сорочки.

Пояс

Його ткали з кольорової вовни. Пояс обіймав стан двічі; дівчата зав’язували його спереду, а молодиці ззаду.

Безрукавка

Безрукавка поширена тут скрізь; подекуди вона з того ж самого матеріалу, що й плат. На півночі безрукавку кроїли вільнішу з

темносинього або чорного сукна. На півдні носили безрукавку тільки дівчата; була пошита з однокольорового або квітчастого матеріалу; поли і пройми обведені кольоровими стрічками; довжина

— до стану.

Взуття

До роботи жінки носили шкіряні постоли. Ноги обвивали онучами, поверх них натягали шкарпетки з білої вовни. Постоли прив’язували до ноги тонкими ремінцями („строк”) або грубими вовняними шнурами („волоки”). До церкви і в гостину взували чоботи з твердими халявами. Останнім часом носили ще й міські черевики („боканчі”) і пів- черевики („топанки”).

Верхній одяг

Гуня або петек — це давній одяг (зразок закарпатської свити). Шили його з білого, сірого або чорного доморобного сукна, витканого так, що лицева сторона покрита довгим пишним ворсом. Крій неприталений, довжина — до колін або й нижче; рукави дуже довгі, звисають нижче колін.

Уйош (мадярська назва) — куртка з купованого сукна. Скроєна з одного полотнища, перегнутого удвоє, мала стоячий комір і манжети відмінного кольору; сягала до стану.