Жіноче вбрання київщини

Зачіска й убір голови

Дівчина заплітала одну або дві коси. У будень до роботи пов’язувала хустку, а в свято прикрашала голову стрічкою з квітами або вінком зі стрічками.

Заміжня жінка ховала волосся під шапочку „чушку”. В хаті пов’язувалась хусткою, а коли виходила, прикривала голову очіпком.

Намисто

У свято найчастіше носили червоні коралі, до яких дочіпляли хрестики й дукачі; у будень носили скляне намисто.

Сорочка

Опис крою і шиття сорочки подано в окремому розділі. Головний орнамент вишито на уставці й „підполиччі”, здебільшого чорним і червоним кольором. Нижче на рукавах покидані мотиви з того орнаменту або вишито досить густо більший узір. Сорочки на щодень часто мали лиш вишиту уставку. Лиштва на подолі вишита ширше, як на Полтавщині; комір стоячий, манжети доволі широкі. Зав’язували сорочку спереду довгою червоною стрічкою.

Поясний одяг

Найдавніший одяг складався з двох доморобних сукняних запасок

— чорної довшої задньої та коротшої синьої передньої. У свято зодягали плахту, яку в новіші часи стали заступати спідницею. До роботи була вона з ситцю у дрібні квіти, а святкова та узимку — з вишневої вовни, прикрашена на висоті колін чорним оксамитом.

Фартушок (запаска)

До плахти вбирали вишивану запаску з червоного шовку. До ситцевої спідниці добирали у дрібні квіти, а до вовняної — вишиту відповідним кольором.

Безрукавка (керсетка)

Керсетку до роботи шили з ситцю на підшивці. Святкову — з тоншого сукна або грубшого шовку; довжина її до стеген. Поли керсетки прикрашали зубцями з оксамиту. На правій полі був гаптований узір — „наріжник”. Молодші жінки добирали колір синій, червоний, зелений. Старші жінки воліли темніші відтінки.

Пояс

Жінка підперізувалася крайкою, витканою у кольорові смужки й викінченою тороками або китицями. Її зав’язували так, що з обох боків спереду звисали довгі кінці.

Взуття

У будень носили черевики з чорної шкіри. У свято взували чоботи з червоного або жовтого сап’яну чи черевики з червоної шкіри.

Верхній одяг

У переходову пору року носили юпку, подібну як на Полтавщині, тільки коротшу й більш приталену. Шили її з білого сукна, прикрашали чорним шнуром; на полі був вишитий „наріжник”.

Взимку носили кожух — одяг з овечої шкури хутром до середини; він сягав до щиколоток; у кутку правої поли був прикрашений „наріжником”.

Носили також кожушки або кожушанки, себто короткі кожухи, прикрашені вишивкою спереду, а у кутку правої поли „наріжником”.