Жіноче вбрання надніпрянщини

Зачіска й убір голови

Звичайно дівчата заплітали волосся в одну косу і спускали її на спину. У свята й неділі заплітали дві коси, часом закладали їх довкола голови. До роботи дівчата пов'язували голову хустиною доморобною або фабричною. Доморобна була з тонкого білого полотна з гарно викінченими краями та вишивкою в одному куті. Зав'язували хустку "з дашком, щоб захистити обличчя від сонця.

У вільний час та у свято голову прикрашали. Найпростіша прикраса - стрічка, що обводила голову. Її зав'язували ззаду і спускали на спину довгі кінці. З одного або й з двох боків закладали за стрічку квіти.

Вінок Наддніпрянщини

Рис. Вінок

 Зразковий дівочий одяг  - Наддніпрянщини

Рис. Зразковий дівочий одяг (виконаний у Канаді)   

Вибійка  - Наддніпрянщини

Часом уживали спеціально вишиту стрічку або хустку, складену в скісні смуги. Ними обводили голову, а тім'я лишалось непокрите. Часом прикрашали голову вінком із свіжих або штучних квітів. Вінок із штучних квітів мав підставу з картону, оповитого стрічкою, на якому квіти прикріплювали щораз то вище до середини. Або бувала сама підстава з картону, оповита стрічкою, а за неї заткнуті квіти.

До вінка ззаду або до намиста чіпляли різнокольорові стрічки, вони спадали по спині нижче пояса. Стрічки бували орнаментовані квітчастими візерунками.

Зовсім інакше покривала голову заміжня жінка. їй під час весілля "покривали голову очіпком, і це був знак, що вона вже ніколи не ходитиме з непокритою головою. Очіпки були двоякі. На щодень це була щільна кругла шапочка, під яку ховали волосся, пошита з ситцю або іншого дешевого мате- ріялу, що його можна було прати. Скидали очіпок тільки лягаючи спати. Поверх цього очіпка запинали хустку або надівали другий очіпок із дорожчого мате- ріялу й іншої форми, а у великі свята - намітку. Святковий очіпок шили з кольорового полотна, тонкої вовни або шовку і не раз прикрашали вишивкою.

Найдавнішим покриттям голови була намітка - одна або дві смуги тонкого білого полотна з вишитими або витканими узорами на кінцях.

Намисто

Найчастіше носили червоні коралі, різані або точені. Кількість разків коралів визначала маєтне становище. Вони були родинний скарб і переходили з покоління в покоління.

Дівчата кожен разок намиста зав'язували ззаду кольоровою стрічкою, кінці якої спускались уздовж спини. До кожного разка намиста дочіплювали дукачі й образки. А коли їх не стало, вживали якунебудь монету, доробивши вушко. До роботи того намиста не носили, лишень два- три разки імітації.

Сорочка

Українська сорочка постала в давнину. На думку етнографа Федора Вовка, вона була сформована вже за княжих часів, а може й раніше. Виразна її прикмета - білість, хоча справді білою може бути тільки льняна сорочка, а конопляна завжди має легкий сіруватий відтінок. В нашій усній словесності про сорочку є багато казок, приказок, пісень.

У кожній частині України постали зразки, що різнилися частинно кроєм, композицією, кольорами і стібками вишивки. Можна сказати, що сорочка віддзеркалила найкращі мистецькі здібності української жінки.

Вишиття сорочок подано в описі кожної околиці.

Поясний одяг

До роботи жінка вгорталася в дергу або вбирала спідницю. Дерга - це прямокутний кусень чорного чи брунатного тонкого сукна, підрублений довкола. Підперезавшись поясом, жінка могла вільно працювати.

Спідницю шили з доморобного фарбованого полотна або вибійки; пізніше - з фабричного матеріалу, на літо з ситцю, а на зиму - з грубішого. Шили її рясною, у чотири "пілки", себто ширини матеріалу. Три пілки були морщені, а четверта спереду гладка її покривали запаскою. Спідниці, переважно синього або вишневого кольору, прикрашали стрічками, пришитими на висоті колін у 3-4 ряди.

Плахта була святковим вбранням. Її ткали з тонкої вовни різних кольорів у картатий узір. Основою Іілахти була тканина одного кольору (червона, синя, зелена, чорна), розділена на однакові квадрати тоненькими смужками контрасних кольорів.

Плахти були "одинчі" та "крилаті. Тканина на плахту вузька, тому її зшивали особливим плахтовим швом тими ж самими кольорами, що у кратах. "Одинчу" плахту зшивали з двох полотнищ по всій довжині, "крилату - тільки на дві третини й перекидали так, щоб незшиті частини були зверху. У місці, де плахта перегнута, протягали тасьму або крайку, якою прив'язували її до стану. На кутах плахти часом пришивали круглі китиці. Плахта такої довжини, щоб з-під неї було видко вишитий поділ (лиштву) сорочки.

Пояси і крайки - Наддніпрянщини

Безрукавка (керсетка)

У свято чи до виходу жінки вдягали керсетку. Дівчаткам керсеток не шили, доки не зформується їхня фігура. Матеріал на керсетку вживали фабричний бавовняний або вовняний, переважно темного кольору або у дрібні квіти. Керсетка не прилягала щільно до стану, лишень зформована до нього.

Крій керсетки. Права пола заходить на ліву й там застібається. Спина має гладкий верх, а внизу поширена "вусами, себто клинами, що вужчими кінцями вшиті угору. Вусів буває чотири або шість. Керсетку шиють на підшивці, щоб добре лежала. Прикрашена вона тасьмою або зубцями іншого кольору.

Взуття

У будень жінки носили чорні чоботи з не високими закаблуками. У свято - "сап'янці, себто чоботи зі спеціально гарбованої шкіри. Були вони різної барви: червоні, жовті, зелені, підібрані до кольору вбрання; мали високі закаблуки із срібними підківками, які під час танцю "дзвонили. Халяви чобіт сягали під поділ сорочки.

Дівчата взували також пів- черевички чорні або червоні з протягненою кольоровою тасьмою.

Верхній одяг

Юпка - це плечевий одяг на переходову пору року, пошита з тонкого сукна чи іншого фабричного матеріялу. Спина - приталена, відрізана, нижче неї збирки або доточені "вуса (шість).

Юпку шили на підшивці, щоб краще лежала, довжина - до колін. Юпку, пошиту на зиму, підбивали ватою. Поли і манжети юпки обведені лямівкою іншої барви. Юпка бувала з круглим коміром або і без нього.

Капота - пошита з простого сукна. Мала виложистий комір, відрізану спинку, зібрану в збирки або складки, над якими були пришиті два гудзики. Такі ж гудзики пришивали спереду й ними застібали.

Кирейка - шили її з домашнього сукна; поширювали двома клинами з обох боків. Сягала до колін. Прикрашали чорним шнуром на полах і на манжетах.

Жіноче вбрання