Жіноче вбрання полтавщини

Зачіска й убір голови

Дівчата заплітали у будень одну косу, а в свято дві, переплітаючи їх кісниками, що звисали на спину. Часом дві коси сплітали на кінці докупи.

Заміжні жінки розділяли волосся по середині голови, перетягали його через кибалку і звивали на маківці. Опісля одягали чепець, себто шапочку з ситцю або тонкого полотна, і зав’язували ззаду Молодиця в дерзі двома тасьмами. Виходячи з хати, жінка поверх чепця надівала очіпок. Він був із кольорового бавовняного матеріалу, на полотняній підшивці, вгорі викінчений круглим завоєм із квітчастої хустки.

На Харківщині довго затримувалася шапочка „кораблик”. Вона вузька подовгувата, з сукна, на підшивці. Її околиш з іншого матеріалу — оксамиту або хутра, який із боків тісно прилягає до головки, а спереду і ззаду створює один або два ріжки.

Кораблик носили жінки міщанки.

Намисто

На щодень жінки надівали кілька разків червоного порцелянового намиста. У свято додавали ряд або два справжніх (чи, як звали, „добрих”) коралів з дукачами.

Сорочка

Сорочка подібна до полтавської, додільна, з широкими, зібраними у зап’ястку рукавами. Виріз на шию зібраний на нитку й викінчений обшивкою. Вишивали сорочку переважно рослинними узорами чорним і червоним кольорами.

Поясний одяг Плахта

У свято носили кольорові плахти, що їх було кілька відмін: рогатка, синятка, крижева, закладана й ін. Найчастіше надівали „крилату” плахту, що складалася з двох полотнищ, зшитих уподовж до половини. Плахту перегинали так, щоб зшита частина була зісподу, не зшита — зверху, обгортали навколо стану, підперізували крайкою.

Спідниця

До роботи носили спідницю.

На літо її шили з вибійки, з кольорового ситцю, а на прохолодну пору з купованого сукна. Часом матеріал був квітчастий або узористий і тоді мав широку смугу темнішого кольору, яка припадала на поділ спідниці.

Фартушок (запаска)

До плахти й спідниці носили запаску. Спершу запаски були ткані з льняних ниток та мали червоний узір унизу. Пізніше купували кольорові узористі ма- теріяли, а на подолі дошивали однокольорову смугу. Запаска була звичайно коротша від спідниці й сорочки.

Безрукавка (керсетка)

Буденну керсетку шили з квітчастої купованої тканини, а святкову з грубшого шовку або парчі, приталену; довжина — до стеген. Була дбайливо прикрашена зубцями, кольоровою тасьмою „висічкою” вздовж полів і в стані. У стані ззаду мала вісім вусів, застібалася спереду.

Пояс (крайка)

Плахту підперізували крайкою, зав’язували її так, що довгі кінці з тороками звисали з-під керсетки. Верхнє вбрання підперізували широким поясом, витканим у кольорові смужки.

Взуття

До роботи носили чорні пів- черевики або звичайні чоботи. У свято взували кольорові сап’янці, зроблені з м’якої шкіри, з орнаментованими закаблуками.

Верхнє вбрання

Юпку носили в прохолодну пору. Її шили з „рядовини”, себто з білого сукна, витканого на льняній основі, а пізніш із купованого матеріалу. Юпка нагадує керсетку, тільки має рукави і широкий виложистий комір. Застібається спереду на гаплики.

Шушпан — це теж юпка, що замість „вусів” має ззаду уложені складки. Так само у вузькі складки уложений широкий виложистий комір. Поли викінчені вузькими смужками оксамиту.

Свиту й кожух кроїли та шили однаково для жінок і чоловіків.