Жіноче вбрання полісся

Зачіска й убір голови

До праці дівчина заплітала волосся в одну косу, закінчуючи її червоною гарасівкою. Голову пов’язувала хусткою, найчастіше червоною. До церкви чи в гостину заплітала дві коси й укладала довкола голови та обв’язувала голову широкою червоною стрічкою. А в давнину був звичай, що у свято дівчина розпускала волосся і

вбирала вінок на твердій підставі зі штучних квіток і когутячого пір’я, пофарбованого у зелений колір. Ззаду прикріплювала багато стрічок.

Під час весілля дружки, співаючи, розчісували молодій косу та надягали чепець і намітку на ознаку, що вона стала молодицею.

Працюючи в хаті, жінка мала на голові чепець, що його покривала хусткою, виходячи з садиби. До церкви і в гостину пов’язували намітку (опис її подано в окремому розділі). Згодом намітку заступила ткана в червоні смужки хустка.

Намисто

Носили багато разків дрібного намиста. Справжні коралі мали заможніші жінки. До коралів дочіплювали хрестики й монети.

Сорочка

Полотно на сорочку вживали доброї якости, не зовсім вибілене, з сіруватим відтінком. З кожним пранням воно ставало м’якшим і

набирало шовковистого блиску. Часто шили верх сорочки з тоншого полотна, а від пояса з грубшого. Звали таку сорочку ,,з підставою”. У сорочках на щодень комір був стоячий, а в святкових виложистий. Довжина сорочки — до пів литки.

Орнаменти на сорочках були ткані й вишиті. Уставка вузька.

На ній починається головний узір, що розгортається згори вниз рукава або повторюється поперечними вузькими смугами по всьому рукаві. Вишивали стібком „заволікання” чи „перетикання”, який наслідує ткання, червоним кольором лиш де-не-де додаючи чорний. Вживали також стібків настилування та вирізування (ризь).

У давнину орнамент на рукаві і переді сорочки частіше був тканий, а не вишитий. Комір і манжети вишивали вузьким хрестиковим узором. Бувало, що рукав не мав манжета. Його збирали у зап’ясті „брижами” та закінчували „шляркою”.

Поясний одяг

Улітку носили спідницю з полотна, прикрашену внизу тканими смугами, або з вибійки в чорну крату. Восени — спідницю виткану з червоної вовни у кольорові поздовжні смужки, звану „літником”. Ці спідниці злегка наморщені. Взимку вбирали спідницю з грубшої вовни — „бурку” (назва від бурого кольору овечої вовни). Вона пошита з трьох або чотирьох зморщених або у складки пілок. Прикрашена орнаментом червоного кольору з квадратів, ромбів, трикутників і розет. Найнижчий узір на спідниці був ширший і більш випрацюваний, як два або три над ним.

У деяких околицях з-під літника й бурки було видно вишитий край сорочки.

Півка — кусень червоного сукна, що охоплював постать тільки ззаду. Його підперізували, а спереду пов’язували фартушок. Півку вдягали до роботи.

Фартушок (притулка)

Як і спідниці, фартушок шили полотняний або вовняний, наморщений або в складки. Полотняний мав унизу витканий червоний узір, а вовняний був червоний у кольорові смужки. Фартушок коротший від спідниці.

Пояс

Пояси плели з червоних вовняних ниток, а викінчували китичками. Підперізуючись, жінки підтикали китички збоку. Пояси такі ж як чоловічі, тільки коротші.

Безрукавка

Безрукавки почали носити в останній час. Шили їх з чорного або червоного доморобного сукна, кроїли рівно або приталено. Довжина — до стеген. Поли викінчені декоративним стібком, у стані обведена оборкою відмінного кольору. Застібалася на гудзики.

В околицях, де не носили безрукавок, більш прикрашали сорочки.

Взуття

Жінка взувала постоли з лозового або липового лика до роботи, а до церкви чи в гостину — чоботи. В останній час носили високі (до половини литки) чорні шнуровані черевики, з підківками на закаблуках.

Верхній одяг Сукмана

Жіночу сукману кроїли та шили як і чоловічу, але вишивкою прикрашали більше. Мала гаптовані вилоги, кишені та ,,вуси”, обведені кольоровим шнурком. Довжина — до колін. Підперізували червоним поясом. З-під сукмани видко узір внизу спідниці.