З історії вишивки

Вишивка — це композиція стібків. Початки вишивання можна рахувати від часу, коли було винайдено голку, яку первісно заступало терня або кості з риби. Першими стібками були ті, що ними зшивали одяг зі шкіри чи доморобної тканини.

Наші праматері при тканні полотна ясними нитками не раз вплітали між них червоні чи чорні. Так створювався геометричний узір. Він став символом, який, як вірили, мав силу берегти людину від усякого зла. Пізніше вишивкою наслідували ткання.

У т. зв. мартинівському скарбі з VІ ст., що його знайшли на Київщині, збереглася металева фігурка людини, що на одязі має орнамент. Саме тоді на просторі України серед племен полян, сіверян, тіверців і деревлян творилася наша орнаментика, що символізувала сили природи, уявлення про всесвіт. Припускають, що орнамент на сорочці мав

охоронне значення, був „оберегою”. Вишивкою прикрашали рукави, перед сорочки, обшивку шиї й це створювало „оберіг”.

Зберігся запис, що в кінці XI ст. дочка великого князя Всеволода, сестра Володимира Мономаха, Анна-Янка заснувала в Андріївському манастирі в Києві школу, в якій навчали гаптування, шиття золотом і сріблом. На фресці з XI ст. у цьому ж соборі, де зображені дочки Ярослава Мудрого, помітно вишивки на одягах.

З XII ст. залишився опис одягу короля Данила: кожух його був вишитий грецькою пурпурою та золотом, чоботи з зеленої шкіри також прикрашені золотом.

В минулому рослинні та вовняні нитки фарбували природними барвниками: корою дерев, корінням, листям, овочами, квітами, соками з комах. Для закріплення кольору, нитки запікали в житньому тісті.

Основні кольори у вишивці:

чорний, червоний та білий. Допоміжні: жовтий, синій і зелений.

Стібки згруповані за їхнім виглядом, вжитком тощо. Вирізняємо три головні стібки: низь (занизування, перетикання), настил або гладь, хрестики.

Щоб збагатити орнамент, головно вишитий настилом, додають прозорі шви: мережки, затяганки, протяганки, виколку, зерновий вивід та ін. Побіч прозорих є доповняльні шви: косичка, плетінка, соснівка, рубці, збирки, обмітка, дуда, змережування та ін.

Дуже важливо, вишиваючи в наш час, брати за зразок народне мистецтво. В узорах не змінювати довільно стібків чи кольорів. Кожна зміна обезцінює вишивку, спотворює її.

Мирослава Стахів