Українські пісні про кохання

Ой ти, дівчино, горда та пишна

«Ой ти, дівчино,
Горда та питна,
Чом ти до мене
Звечора не вийшла?

Чи не була дома,
Чи куди ходила,
Чи кого другого,
Серце, полюбила?»

«Ой як я маю
До тебе ходити?
Кругом живуть воріженьки,
Будуть нас судити!»

«Ой нехай судять
Да на своє лихо!
Ми з тобою, моє серце,
Любімося тихо.

Ой нехай судять,
Да як розуміють:
Прийде тая годинонька,
Що всі поніміють!

Росла калина
Близько озера:
Чогось моя миленькая
Смутна, невесела».

Пливе човен

Пливе човен, води повен.
Та все хлюп-хлюп-хлюп-хлюп!..  3 рази

Іде козак до дівчини
Та все тюп-тюп-тюп-тюп!   3

Пливе човен, води повен,
Та й накритий листом...   3

Не хвалися, дівчинонько,
Червоним намистом,  3

Бо прийдеться-доведеться
Намисто збувати,  3

Молодому козакові
Тютюн купувати!  3

Пливе човен, води повен,
Та й накрився лубом...  3

Ой не хвастай, козаченьку,
Кучерявим чубом.  3

Бо прийдеться-доведеться
Під аршин ставати,   3

Ой у полі три криниченьки

Ой у полі три криниченьки,
Любив козак три дівчиноньки:
Чорнявую та білявую,
Третю руду та поганую.

«Що чорняву від душі люблю.
До білявої залицяюся,
А з рудою, препоганою
Піду, мабуть, розпрощаюся!»

Не псі ж тії та й сади цвітуть,
Що весною розвиваються!
Не всі ж тії та й вінчаються,
Що любляться та кохаються!

Половина тих садів цвіте.
Половина обсипається.
Одна пара та й вінчається,
А другая розлучається.

Ой зійди, зійди,ясен місяцю

«Ой зійди, зійди,
Ясен місяцю.
Як млиновеє коло!..
Ой вийди, вийди,
Серце-дівчино,
Та промов до мене слово!»

«Ой і рада б я
Та виходити
І з тобою говорити,
Так судять-гудять
Вражії люди,
Хотять же нас розлучити!

Ой не бий, мати,
І не лай, мати,
Та не роби каліченьки.
Зав’яжи очі
Темної ночі
Та веди до річеньки!

А як приведеш
Та до річеньки,
Розв’яжи карі очі:
Нехай гляну я
Та подивлюся,
З світом білим попрощаюся!

Одна гора високая

Одна гора високая,
А другая низька...
Одна мила далекая,
А другая близька.

У цієї, близенької,
Воли та корови,
А в тієї, далекої.
Та чорнії брови.

У цієї, близенької,
Воли поздихають,
А в тієї, далекої,
Брівки не злиняють.

У цієї, близенької.
Рушник на кілочку,
А в тієї, далекої,
Брови на шнурочку.

Ой я дюю, близенькую,
Людям подарую,
А до тої, далекої,
Пішки помандрую!

 

Виктор Берников  "Одна гора высокая, а другая низька"

Ой не світи, місяченьку

Ой не світи, місяченьку,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додому!
Світи йому ранесенько
Та й розганяй хмари,
А як же він іншу має,
То зайди за хмари!
Світив місяць, світив ясний
Та й зайшов за тіні;
А я, бідна, гірко плачу
— Зрадив мене милий!

Ольга Чубарева - Ой, не світи, місяченьку

Приїхали три козаки

Приїхали три козаки,
Та всі три однакі.
Питаються: «Марусенька
У которій хаті?»

Один стоїть край віконця,
Другий коня в’яже.
Третій стоїть під дверима,
«Добрий вечір,— каже.—

Добрий вечір, стара мати,
Дай води напиться.
Пусти дочку на вулицю,
Ой хоч подивиться!»

«Стоїть вода у ставочку,
Коли хоч — напийся.
Сидить дочка край віконця,
Коли хоч —дивися!»

«Непогожа в ставу вода
— Піду до криниці.
Незвичайна дочка твоя
— Піду до вдовиці!

Тихо, тихо дунай воду несе

Тихо, тихо
Дунай воду несе,

А ще тихше дівка косу чеше.
Вона чеше та й на Дунай несе.

«Пливи, косо, тихо за водою!
Пливи, косо, тихо за водою,

А я піду услід за тобою!
Припливемо к зеленому лугу,

Скажу тобі всю свою притугу».
В темнім лузі явір зелененький,

Під явором коник вороненький.
Під явором коник вороненький,

На конику козак молоденький.
Сидить собі, на скрипочку грає,

Струна струні стиха промовляє:
«Нема краю тихому Дунаю,

Взяв би я бандуру

Взяв би я бандуру
Та й заграв, що знав,
Через ту дівчину
Бандуристом став.

А все через очі,
Коли б я їх мав,
За ті карі очі
Душу я б віддав.

Марусино, серце,
Пожалій мене,
Візьми моє серце,
Дай мені своє.

Де Крим за горами,
Де сонечко сяє,
Там моя голубка
З жалю завмирає.

Взяв би я бандуру
Та й заграв, що знав.
Через тії очі
Бандуристом став.

Борис Гмыря - Взяв би я бандуру

Ой дівчино, шумить гай

«Ой дівчино, шумить гай.
Кого любиш,— забувай, забувай.
Ой дівчино, шумить гай.
Кого любиш,— забувай!»

«Нехай шумить ще й гуде.
Кого люблю,— мій буде, мій буде.
Нехай шумить ще й гуде.
Кого люблю,— мій буде!»

«Ой дівчино, серце моє,
Чи підеш ти за мене, за мене?
Ой дівчино, серце моє,
Чи підеш ти за мене?»

«Не піду я за тебе:
Нема хати у тебе, у тебе.
Не піду я за тебе:
Нема хати у тебе».

«Підем, серце, в чужую,
Поки свою збудую, збудую.
Підем, серце, в чужую,
Поки свою збудую».