Одяг гуцульщини

Чоловік з Гуцульщини.

Сорочка вишита низинкою на комірі- стійці, вздовж пазухи і на манжетах; штани з домотканого чорного сукна; широкий ремінь; капелюх з невеликими крисами, обведений різнокольоровим шнурком у кілька рядів; ,,сердак” з чорного сукна, багато прикрашений; панчохи (,,капчурі”) з домотканого червоного сукна, обведені вишивкою; постоли із свинячої шкіри з волоками; у руці топірець.

Молодиця з Гуцульщини.

Сорочка, вишита низинкою на рукавах, комірі-стійці, манжетах, довжина її під коліно; запаски ткані у поперечні смужки (передня коротша); широкий узористий пояс; кептар із овечої шкіри, обведений смушком і прикрашений аплікаціями з сап 'яну; широко пов’язана хустка (розмір 1,5 м); намисто з венецьких і справжніх коралів, шкарпетки з грубої волічки, вгорі закінчені узором; постоли з волоками.

Багатокольоровий узір на рукави, виконаний прямою низзю на чорному розводі. Вузькі узори на стоячок і манжети.

Границя Гуцульщини на півночі йде вздовж підніжжя Карпат. Від річки Наддвірнянської Бистриці — біля містечка Делятин через Косів, Вижницю. На сході знижується до ріки Сучави біля річки Вродини і через Руську Молдавицю переходить до містечка Кирлибаба. Звідсіля йде до джерел потока Вишева і через Рушків до Великого Бичкова на Закарпатті. На заході границя сягає до джерела Наддвірнянської Бистриці.

Хоч Гуцульщина століттями була поділена між різними займанцями (Польща, Австрія, Румунія, Угорщина, Чехословаччина), але населення зберегло говір, звичаї, одяг.

Гуцули населюють найбільш неприступну частину Карпатських гір, тому мають усі прикмети високогірських мешканців, як пристосованість до гірської суворої природи і прив’язаність до своїх звичаїв. їхнє вбрання різниться від убрання сусідів — бойків багатством кольорів і орнаментики.