Одяг лемківщини

Чоловік з Лемківщини.

Сорочка скромно вишита спереду, розріз у ній ззаду; полотняні штани ,.ногавки” з вшитими збоку кольоровими смугами; ремінь на три пряжки; на плечах широкий плащ ,,чуганя”, темний повстяний капелюх; взуття

— постоли „кирпці”.

Молодиця з Лемківщини.

Сорочка з тонкого полотна скромно вишита; спідник з грубшого полотна; рясована спідниця з фабричного мате- ріялу, прикрашена нашитими стрічками; рясований фартушок відмінного кольору; крайка, виткана з червоної і білої вовни; безрукавка ,лейбик” з синього сукна, прикрашений червоною вишивкою; широка біла намітка ,,фа- целик” з накрохмаленого полотна; на шиї силянка у формі півкола; на спині ,,рубець', кінці якого звисають спереду; взуття — постоли ,кирпці”.

Узір на рукави жіночої сорочки, вишитий хрестиками червоними й синіми нитками. Вузькі узори на комір і манжети.

Границя Лемківщини на сході проходила вздовж річки Ослави, а на заході сягала до Попраду. Північна і південна границі йшли з обох боків уздовж підніжжя Карпат, а саме на півночі біля міст Шимбарк, Жмигород, Риманів, Сянік. На півдні границю окреслити важко через те, що словацькі села вздовж річок Ториси, Топлі й Ондави увійшли в лемківську територію. Лемки населяли середню гористу частину.

По другій світовій війні уряд Польської республіки переселив лемків. Більшість переїхала на західні українські землі, а решта —   на колишні німецькі над Балтійським морем. Невелика частина лемків пізніше повернулася у гори.

Лемки любили свою вбогу батьківщину і протиставилися польським чи словацьким впливам. Вони зберегли свій багатий фолкльор. На поселеннях вони створили хори, танцювальні групи, різблять по дереву.

Народне вбрання лемків трохи змінилось. Вони зберегли домашнє виробництво полотна і сукна, але вживають і фабричні тканини. їх одяг відмінний від одягу сусідів. На ньому мало вишивки, але завдяки яскравим тканинам, він дуже мальовничий.