Ви є тут

Очіпок

Опис : image222

ОЧІПОК

Цей убір голови відомий з XIX ст. Найдавнішим убором була намітка. Її завій складний і мабуть тому перестали нею пов’язуватись. Очіпки були різної форми; вони нагадували головні убори бояринь, тюрбани сходу, клобуки черниць. Шили їх з різного фабричного матеріалу. Щоб очіпок зберігав форму, робили підставу з полотна.

Шиючи очіпок у наш час, можемо вживати негнучкий чорний або білий тюль.

Київщина

Форма очіпка тут нагадує шапку, що її вбирали княгині та жінки козацької старшини. Упорядкувавши волосся вузлом на потилиці, жінка натягала на голову чепець із ситцю чи купованої сітки. Він мав обвідку з полотна й зав’язувався ззаду двома тасьмами. Поверх нього жінка вбирала очіпок із парчі, шовку або оксамиту. Очіпки бували круглі, трикутні, часом з «ріжками” зверху або з боків, а довкола викінчені однокольоровою смугою. Матеріал на очіпок брали квітчастий або гладкий, що його вишивали квітами чи листками. Коли давніш не показували з-під очіпка навіть невеликого пасма волосся, то в нові часи воно трошки виглядало спереду чи з боків.

Полтавщина

Тут очіпок надівали на кибалку, себто на круг з пруття, обведений полотном. Вперше його надівали молодій під час весілля. На кибалку накручували довкола голови волосся, чепець натягали зверху та зав’язували ззаду. Це надавало голові поширеної форми. Хоч пізніш жінки перестали носити кибалку та поширену форму очіпка зберігали, ще й підкреслювали її, пов’язуючи поверх шовкову хустку.

Чернігівщина

Найпоширеніший тут очіпок мав підвищену циліндричну форму. Зразок узято з клобуків черниць, котрих було багато в тих околицях. Поверх пов’язувались шовковими хустками відмінного кольору.

Харківщина

На заселеній пізніше, як суміжні землі, Харківщині взяли за зразок полтавський поширений очіпок. Цікава особливість цієї околиці — шапочка „кораблик”, що залишилася з козацьких часів. Носили її найчастіше взимку. Шапочка мала завернений край, що тісно прилягав до голови; верх її був із парчі або оксамиту на підшивці, край з хутра мав зубець, часом два — спереду і ззаду, або був поділений на чотири вужчі зубці; звалася „кораблик”, бо формою нагадувала вітрильники.