По той бік гора

По той бік гора,
По цей бік друга,
Поміж тими крутими горами
Сходила зоря.

Ой то ж не зоря —
Дівчина моя
З новенькими та відерцями
По водицю йшла.

«Дівчино моя.
Напій же коня
З рубленої нової кринички,
З повного відра!»

«Козаченьку мій,
Коли б я твоя.
Взяла б коня за шовковий повід
Та й напоїла!»

«Дівчино моя,
Чом заміж не йшла?»
«Бідна була, по наймах
служила,

Пари не знайшла!»
«Дівчино моя.
Сідай на коня,
Та поїдем у чистеє поле

До мого двора!
А в мого двора Нема ні кола,
Тільки стоїть кущ калини.
Та й та не цвіла.

Калино моя,
Чом ти не цвіла?»
«Зима люта та й цвіт оббила,
Тим я не цвіла!»

По той бік гора - Гуцульський ансамбль пісні і танцю

Опис:
Українська народна пісня По той бік гора. Обробка Володимира Пащенка. Солісти Галина Марцинків та Ігор Шевчик. Диригує Андрій Краєвський Державний академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю Івано-Франківської обласної філармонії. Художній керівник народний артист України Петро Князевич. Головний балетмейстер народний артист України Іван Курилюк. Керівник оркестру Василь Курцеба. Постановка народного артиста України Володимира Петрика. Концерт у Луцьку.

По цей бік гора

Опис:
из к/ф Щедрое лето

По цей бік гора, по той бік гора.
Поміж тими гороньками сходила зоря.

Ой то не зоря, дівчина люба
З новенькими відерцями по воду пішла.

-- Дівчино моя, напій мі коня
З глибокої криниченьки, з нового відра.

-- Як буду твоя, то й напою два,
Ще й поведу до Дунаю, де тиха вода.

-- Кінь води не п'є, копитами б'є,
Стережися, дівчинонько, він тебе заб'є.

-- Як мене заб'є, жалю не буде,
Є у мене сестра менша, то й твоя буде.

-- Що мені сестра, як не ти сама,
Не пригорне до серденька мене, сокола.