Прабатьківщина українського народу

Прабатьківщина українського народу була на півдні від прабатьківщини усіх інших слов’янських народів ще до їх розселення. Коли східно-індоєвропейська рівнина, найглухіша і найменше приступна для культурних впливів, себто поріччя горішнього Дніпра, Зах. Двини й Волги була прабатьківщиною всіх слов’ян, то на південь, десь у теперішнім Поліссі, Волині і на середнім Дніпрі жили наші предки в часах коло християнської ери. А в той час у наших південно-чорноморських степах товклись іранські та тракійські племена, а в західній частині цих степів — перебували германські племена, що, стикаючись із культурнішими причорноморськими колоністами з Греції і Риму, з кельтським розселенням, що здавна посідало адріатицьку й Середземну культуру, переймали цю культуру, соціальний лад, воєнну організацію та різні технічні вироби і своєю дорогою ці нові форми життя й діяльності перетворювали на свій національний лад та передавали і слов’янським племенам, а зокрема Українцям. Тоді вже панувала патріархальна родина. Тотемізм, матріархат тоді існували тільки в пережитках, бо як реальні форми ладу були вже давно пережиті. І коли Київський український літописець згадує про сумішки, цілком реальні умички дівчат, — то все це тоді існувало тільки як обряд, а не як реальні форми життя.