Українці - анти

А в цей час перед слов’янським розселенням, що поклало цілковитий край слов’янській спільноті та штовхнуло й український народ перемінити своє полісся на батьківщину широко-розлогу степову, відбулися великі колонізаційні зміни: кельтські племена, що колись займали центральну Европу, Подунав’я і може навіть східні Карпати та Галичину, відійшли на захід. Тракійські племена з теперішніх українських степів пішли на полудневий захід до балканських країв. Іранці з причорноморщини вийшли частково на захід, а частково на полудневий схід під тиском середньо-азійських орд. Германські племена з прибалтійських країв, Де вони сусідували із слов’янами та зокрема з українцями, вирушили на захід, полуднє і схід, витискаючи передовими силами Кельтів. Ці великі народні відпливи втягнули у свій рух і слов’янські племена, а зокрема Українців, що посунулись у звільнені Тракійцями та Іранцями причорноморські степи. А збільшився цей рух українського народу тоді, коли в ці степи з передньої Азії рушила орда Гунів у др. пол. IV. в й осіла в південній частині центральної Европи. Тоді то українські народні маси увійшли в найтісніші взаємини з греко-римською колонізацією на побережжі Чорного моря. Ведені стихійним потягом, до моря, до сонця, до теплішого підсоння, до буйнішого життя, на полуднє, наші предки стародавні Українці або Анти, як їх тоді прозивали сусіди, викотилися з лісової гущавини у безкраї, гарячі степи й добились до найдальшої мети своїх змагань — до Чорного й Азовського моря. І тут пізнали вони грецьку, германську й інш. культури, цивілізації, — пізнали й прийняли у свою душу і прищепились у часі до найвизначнішого джерела її — до східно-античного світу, в якому сходились усі світові стародавні культури азійських і грецьких та римських народів. Разом із тим Українці-Анти і самі стали об’єктом уваги та вивчення цивілізованих, письменних народів (Арабів, Греків, Римлян і т. д.). З того моменту Український народ найраніше від усіх слов’янських народів розпочинав своє історичне життя й добу інтенсивнішого культурного розвитку. Від цього моменту нова територія давніх Українців-Антів стає рідною. Український народ опановує не тільки фізичні її посілості, але й перетворює, національно переформовує усю людність в одну національно-українську цілість. Але найтяжчим завданням Українців-Антів було опанувати територію в її цілому. Осівшись на битому шляхові з Азії в Европу, якого проклали численні кочеві азійські орди і племена, український народ, хліборобський по вдачі, вже більше, як півтори тисячі літ не може осягти свого завдання. І мимоволі тут приходить на думку найтрагічніший народній образ-символ цієї довгої боротьби, — образ чайки, що злетіла з затишних лісовим озер на полуднє, щоб вивести дітей над теплім морем, і необережно заложила своє гніздо «при битій дорозі»