Чоловіча сорочка

Чоловічі й жіночі сорочки різнилися багатством вишивки. Подаємо опис давнішої сорочки („до уставки”), пізніших форм — тунікоподібної, чумацької (лоцманської), та гуцульської.

1.   Давня форма — „до уставки”

Святкові сорочки шили з льняного, а буденні з конопляного полотна. На сорочку брали три полотнища, бо домоткане полотно було вузьке. Кроїли по нитці десять чотирикутників: один станок (перед і спина), два рукави, дві уставки, дві ластки, два манжети, комір.

У станку відрізали перед від спини. У переді викроювали виріз для шиї й пазухи та підрублювали рубцем наверх. Зшивали краї станка пруг до пруга через верх. Потім пришивали уставки до станка вгорі, з’єднуючи тим перед і спину. А тоді вгорі рукава вставляли ластку, один бік якої сполучали з рукавом, а другий зі станком (щоб було вільно підіймати руку). Внизу рукави викінчували, призбируючи раз чи двічі міцною ниткою до об’єму зап’ястя й охоплювали манжетом. Після цього викінчували сорочку вгорі. Увесь верх набирали на міцну скручену нитку раз або й двічі та пришивали стоячий або виложистий комір. Спереду сорочку зав’язували шнурком із ниток чи застібали гудзиком. Поділ викінчували рубцем або мережкою.

2.   Тунікоподібна

Цю сорочку кроїли з ширшого полотна, перегнутого удвоє. Викроювали отвір для шиї й пазухи. Коміра не було, виріз для шиї викінчували обшивкою. До перегнутого станка пришивали рукави. Шили ці сорочки з „бочками” (трикутними клинами) або й без них.

Тунікоподібна сорочка, звана „з манишкою”, мала пазуху збоку. Манишка — це прямокутний вишитий кусень полотна, пришитий спереду на грудях. Вишивка на ньому доходила до половини грудей або до пояса. Сорочка мала вишитий стоячий комір, застібалася збоку.

3. Чумацька сорочка (лоцманська)

Кроїли цю сорочку, перегнувши кусень полотна. З обох боків додавали чотирикутні „бочки”; їх пришивали разом із рукавами до станка, не додаючи ластки. Шви

збичайно були декоративні; виріз для шиї обводили обшивкою. Доволі широкою вишивкою обводили пазуху та широкий незбираний рукав.

В такій сорочці з широкими рукавами та з бочками було зручно працювати.

4.   Лемківська сорочка

Ця сорочка постала давно, як регіональна особливість. Вона буває також на Бойківщині, тільки без вишивки. У давнину її шили з трьох пілок вузького домашнього полотна, а в новіший час із фабричного з двох пілок. Спереду станка спеціальним стібком пришита вузька смуга полотна. Верх її під шиєю густо наморщений, а поверх того вишитий „рамованням”. Широка геометричним узором вишита стійка застібається ззаду. Широкий рукав, зібраний до манжет, вишитих подібно як стійка.