Чоловіче вбрання бойківщини

Убір голови

У старших господарів волосся сягало до шиї, молодші підстригалися коротше. У рівнинних місцевостях влітку голову покривали солом’яним капелюхом. Смужки, що звуться „крайкою”, виплітали пастухи зі стебел незрілої пшениці або жита, а капелюхи з них виготовляли умільці. Головка капелюха невисока, а криси завширшки 10 см.

У горах носили „валений” капелюх із твердої повсти, куплений на ярмарку. Формою подібний до солом’яного, головка середньої величини, криси неширокі.

Солом’яний і повстяний капелюхи прикрашали різно, залежно від віку людини. Старші опоясували їх чорною стрічкою, молодші — кольоровою. Парубки у свято добирали ще додаткові прикраси — павині пера, блискучі

шпильки і „трясучки” — дрібні намистини нанизані на дротиках.

Взимку бойки носили шапки з овечого хутра, підшиті шкірою з черева вівці. Шапки були круглі, невисокі, в деяких селах з піднятим краєм, який у негоду спускали на потилицю й вуха. В горах викінчували шапку синім сукном, пришитим червоною волічкою.

Сорочка

Крій чоловічої сорочки подано в окремому розділі. Святкову сорочку шили декоративним швом червоними або фіолетовими нитками. Робітну сорочку шито льняними нитками. Комір сорочки в давнину був стоячий, згодом виложистий.

Вишивка на чоловічій сорочці вузька. Узір, завширшки 2-3 см,

обводить уставки, комір і поділ сорочки. Поділ прикрашають ще й мережкою. З’єднання рукавів, себто місце уставки, в молодих хлопців прикрашене вузьким червоним узором, а в господарів чорною стебнівкою. Сорочку бойки носили „навипуск”, себто поверх штанів. Спереду її зав’язували гарасівкою: хлопці — червоною, господарі — чорною.

Штани

Літні штани шили з полотна, а зимові з доморобного сукна. Ширину полотна використовували на одну ногавицю. Вгорі обидві ногавиці (доволі вузькі) з’єднані трикутним клином. Літні штани звались „гаті”, зимові — „холошні”.

Літні штани викінчували вгорі рубцем, крізь який протягали льняний шнур — „очкур”. Зимові штани мали вгорі широкий рубець, крізь нього проходив вовняний очкур або ремінець.

Ремінь (пояс)

Поверх сорочки бойко підперізувався ремінем. Це був доволі широкий пояс із юхтової чорної або брунатної шкіри, зігнутої удвоє. Він був рясно прикрашений витисненим орнаментом, металевими гудзиками та коліщатами. У ремені багато кишень-сховків: на гроші, на протичку для люльки та ін. До ременя причіплений і капшук на тютюн, зроблений із худоб’ячого міхура, прикрашений червоною волічкою.

Безрукавка (камізелька, бунда)

У рівнинних околицях бойки носили безрукавки, зроблені з чорного, бурого або сірого сукна. Були простого крою, застібались спереду, сягали до стеген, мали невеликий виложистий комір. Звались „камізелькою”, „лейбиком”.

Хутряну безрукавку, звану „бундою”, у горах носили також і чоловіки.

Взуття

Взуття бойків були ходаки з худоб’ячої або свинячої шкіри, гарбовані на природний колір. Кожен господар умів їх зробити. Взуваючись, найперше завивали ноги в полотняні онучі„платянки” (взимку поверх них навивали ще й вовняні); щоб міцніше трималися, обгортали ними кінці штанів.

Тоді взували ходаки, перетягали через дірки волоки та навивали їх на ногу вище щиколотки яких 10 см. Закінчували в’язання під коліном шкіряним „обуванцем”

— ремінцем.

В останній час поширилися вовняні шкарпетки з грубої білої вовни, що покривають „платянки”, викінчені вгорі плетеним орнаментом.

До церкви чи до міста взували чоботи.

Верхній одяг

Каптани з полотна носили в переходову пору, вони були короткі, звалися „каптанкою”, „кахтаням” або „петичиною”.

Довше верхнє вбрання, що сягало до колін, звалося „каптан” або „веретянка”. Крій цього одягу був простий, однаковий для чоловіків і жінок, з уставними клинами з обох боків. Шили його декоративним швом льняними нитками.

Сіряки чоловічі й жіночі шили однаково, лишень жіночі більше прикрашали. На грудях мали металеві гудзики й великі волічкові кутаси. На зиму сіряки шили з брунатного сукна, прикрашали червоною та зел єною волічкою. Сіряк мав стоячий комір, що не сходився спереду, і бічні клапани з обох сторін, що звалися „крила”.

Хутряне верхнє вбрання було також у вжитку. Кожухи були короткі й довгі. Коротке „кожуша” з рукавами сягало до колін, було скроєне прямо, без клинів, спереду застібалося на „кульки”.

Довгий кожух був приталений. Верх його кроїли „у перекидку”, робили виріз на шию, передню частину розрізали на дві поли; прикрашали квітчастим орнаментом ззаду в стані та спереду поміж кульками. Комір і манжети викладені вовною наверх; сягав нижче колін.

Жіночий і чоловічий кожухи шили однаково, лиш жіночий більше прикрашали.