Чоловіче вбрання буковини

Убір голови

Старші чоловіки підстригали волосся до шиї, спереду підрізували гривку. Бороди не мали, тільки вуса. Молодші підстригались коротше.

Улітку вдягали солом’яні капелюхи. Виробляли їх зі смужок, сплетених зі стебел незрілої пшениці чи жита. Плели їх „плоско” або в „зубці”. Зшивали смужки одна на одну льняною ниткою так, щоб дощ вільно стікав по них. Головку підшивали льняною або шкіряною тасьмою, щоб капелюх не тиснув чола. Господарі обводили капелюх чорним вовняним шнурком. Парубки добирали різні прикраси — ґердани чи півняче або павине пір’я.

Узимку носили високу хутряну кучму з сірого або чорного смушку.

Сорочка

Святкову сорочку шили з льняного, а для роботи — з конопляного полотна. У новіші часи докуповували на основу бавовняні нитки. Крій сорочки був тунікоподібний, поширений бічними клинами, довжина до колін. Вона мала вузький стоячий комір („прошивку”), чотирикутник під пахою — „латицю”. Краї пазухи, нижню частину рукава і поділ викінчували „циркою”. Святкова сорочка мала чорну або зелену цирку. В останні часи поділ викінчували білою мережкою.

Сорочку спереду зав’язували сплетеним із ниток і закінченим кутасиками шнурком — „защінкою”.

Штани (портяниці)

Святкові літні штани „портяниці” шили з льняного, а для роботи — з конопляного полотна. Зимові штани „гачі” шили з домашнього сукна. Кроїли дві ногавиці і трикутник, що з’єднував їх угорі. Верхній край штанів закінчувався рубцем, крізь який протягували шнур „очкур”. Нижній край викінчували „циркою”.

Пояс (окравка)

Поверх сорочки чоловіки підперізувалися тканим поясом „окравкою”, витканим із кольорових вовняних ниток у червоні й чорні смуги. Завширшки був у долоню, а завдовжки такий, що обвивав стан три-чотири рази; кінці пояса підтикали з боків. До праці підперізувалися купованими на ярмарках ременями. Вони були завширшки 25 см, зложені удвоє, мали сховки на гроші й тютюн, прикрашені були викарбуваним орнаментом або виложеними у горішньому краї металевими ґудзиками. Застібалися на кілька пряжок.

Взуття

Улітку ходили в саморобних постолах. У свято взували чоботи

з м’якої шкіри з високими халявами, які вгорі завертали майже на третину. В останні часи носили чорні шнуровані черевики.

Верхнє вбрання

Сердак шили з домашнього сукна. Матеріал перегинали по

ширині, вирізували отвір на шию й розрізували поли. З двох рівних куснів кроїли рукави, що їх пришивали нижче плеча. Шви виконували вовняними нитками, а поверх них прикрашали кольоровою волічкою. Комір був вузький стоячий і не сходився спереду.

До правої поли пришивали подовгастий кусень матеріалу, на якому була защіпка до лівої поли. Його покривали волічковим декоративним стібком і прикрашали дармовисами.

До чоловічого вбрання належала хустина „ширинка” з тонкого полотна, обведена довкруги вишиваним узором. Носили її за поясом, коли йшли до церкви чи в гостину.

Кожух шили з п’ятьох овечих шкір. Одну шкіру перегинали і вирізували в ній отвір на шию і поли. Перед і спина були трохи приталені. У стані пришивали зморщені шкіри. Шви прикрашали орнаментом з червоної волічки. Права пола злегка прикривала ліву. Довжина кожуха — до колін.