Чоловіче вбрання лемківщини

Убір голови

Старші підстригали волосся спереду вище брів, а ззаду воно досягало до шиї. Молодші підстригалися коротше, лишаючи невеликий чуб спереду.

Улітку носили солом’яний капелюх „калап”, виплетений із стебел незрілої пшениці або жита. Готові пасма зшивали майстрі у форму капелюха. Головка капелюха невисока, криси невеликі загнуті з обох боків. У переходову пору лемки носили повстяний капелюх, опоясаний ремінцем з червоною випусткою. Парубки обвивали капелюх вовняними кольоровими шнурками, додаючи ще червоні півнячі пера або металеві квітки. Взимку носили шапку з овечого хутра з навушниками. Зверху була покрита синім сукном.

Сорочка

Опис крою і шиття сорочки подано в окремому розділі.

Комір сорочки був переважно стоячий, але часом і виложистий. Сорочка „навипуст” сягала нижче стеген. Щоб заправляти у штани, шили коротшу. Спереду застібали її гудзиком „запонкою”.

Чоловічі сорочки вишивали небагато. Комір і манжети прикрашені стібком „кривулькою” червоним і синім кольорами. На уставці також були декоративні стібки.

Штани (ногавки)

Улітку носили штани з конопляного полотна, а взимку з білого домашнього сукна. Полотняні звались „ногавки”, а зимові — „холошні”.

Викроювали дві ногавиці і сполучали вгорі клином. Його пришивали декоративним стібком, яким обводили й вирізи кишень. У холошні вшивали червоні або сині вертикальні смуги „лямпаси”.

Ремінь

У свято підперізувалися ременем з витисненим узором — „югасом”, завширшки 20-25 см.

У ньому були сховки на гроші, тютюн, сірники. Застібався на дві або три пряжки. До праці ремінь був вузький, без узорів.

Безрукавка (лейбик)

Чоловічі безрукавки шили із чорного домашнього сукна для роботи, а з купованого синього — на свято. Цей лейбик був до стеген і менше приталений, ніж жіночий. Його підшивали полотном. В ріжних околицях більш або менш прикрашений. Вздовж країв іде вузький орнамент, вишитий червоною і зеленою волічкою. Спереду має два ряди мідних гудзиків. По обох боках безрукавки вишита соснова гілка „косиця”; на кишенях вишивані ланцюжком зірки та коліщатка.

Взуття

На будень лемки взували постоли — „кирпці” з гарбованої шкіри. Вони зморщені із зовнішніх боків, а спереду скісно зшиті. Взимку обвивали стопу онучею, а вище щиколотки на литці — полотном аж під коліно. Прив’язували постоли до ноги вузькими шнурами „насторочанками”, а потім грубшими шнурками „наволоками” аж під коліно. Улітку ноги вище щиколотки не зав’язували. Поверх цього насували „холошні” або штани. До церкви і в гостину взували чоботи.

Верхнє вбрання

Гунька — це верхнє вбрання на переходову пору року. Її шили із білого або чорного домашнього сукна. Ззаду мала дві або три вставлені складки, з обох боків — клини. Сягала до стеген. Білу прикрашали чорним шнуром, а чорну — чорним і червоним.

Сердак — одяг на зиму. Його шили із домашнього чорного або брунатного сукна. Крій простий

— до перегнутого по ширині ма- теріялу додавали з боків рукави і клини. Сягав до колін. Обведений чорним шнуром. Застібався на одну застібку у стані.

Чуганя — найдавніше і найбільш притаманне лемкам верхнє вбрання. Це широкий плащ із домашнього сукна, що сягав нижче колін або й до щиколоток.

З обох боків вшиті клини і рукави. Широкий комір скроєний з однієї ширини матеріалу, ззаду

Лемко в чугані

сягав нижче стану. Чуганю обводили білим шнуром, а на кінці коміра був узір, виконаний білим шнурком. З коміра звисали довгі білі зв’язані тороки. Рукави чугані короткі і внизу зашиті, їх вживали замість кишень. Чуганю накидали поверх гуні або сердака. В негоду можна було закинути комір на голову і зав’язати його тороками.

Кожушок — це єдиний хутряний одяг на Лемківщині. Жіночий сягав до стеген, а чоловічий до колін. Його кроїли із перегнутої овечої шкіри, робили виріз на шию і розріз спереду. Нижню частину шили із скісно скроєних шкір. Поли вздовж і ззаду прикрашали квітчастим орнаментом з волічки.