Чоловіче вбрання надніпрянщини

Убір голови

Селяни стриглися "під макітру або "під ворота. Для першого типу розчісували волосся рівно довкола, обстригали спереду до половини чола й понад вуха аж до потилиці. Стрижка "під ворота вимагала більшої уваги, бо спереду лишали тільки чубок, вистригаючи залисини.

Улітку носили солом'яний капелюх з невеликими крисами, так званий "бриль. Його робили з плетених смуг незрілих пшеничних або житніх стебел. Часом бриль прикрашали стрічкою - молоді кольоровою, старші чорною чи сірою. Самі сплітали смужки, а формували капелюхи сільські майстрі.

Зимою покривали голову шапкою з сукна або смушку. Хутряні шапки підбивали білою овчиною. Кругла невисока шапка звалась "кізянка, висока стовбовата - "кучма.

Сорочка

У давнину крій чоловічої сорочки різнився від жіночої тільки довжиною. Так само шили її з льняного полотна на свято, а з конопляного до роботи. Також прикрашали її вишивкою, тільки скромніше від жіночої.

Чоловіча сорочка зчасом більше змінилася, як жіноча. Причиною була різнородність праці чоловіків (чумацтво, лоцманство й ін.).

Про крій і вишиття сорочки подано в розділі "Українська сорочка."

Штани

Штани відомі в Україні ще зі скітських часів. Спершу вони були з вузькими ногавицями, що з'єднувались угорі вставкою. Такими залишились у народному одязі на заході України. На Наддніпрянщині в ХУ ст. переважали широкі штани - шаровари, пошиті з фарбованого полотна (синього або червоного), чи з тонкої вовни. Шаровари були дуже зручні для їзди верхи й тому стали частиною запорізького одягу.

Були ще просторі штани з доморобного білого полотна або вибійки, що їх вбирали до праці. Сорочку до них носили "навипуск.

Крій шароварів простий. Викроївши дві якнайширші ногавиці (по 40 см), кладуть їх під кутом одну до одної. З тієї ж матерії викроюють два трикутники, зшивають по вертикалі і цим чотирикутником виповнюють місце сполуки під кутом. Нижній край трикутника повинен сягати до висоти чобіт (це місце зветься матня). А тоді все зшивається разом. Верхній край штанів загинають, зашивають і перетягають очкур або ремінець. Нижній край шароварів викінчують рубцем, в який протягають тасьму.

Пояс

Штани підперізували поясом. Його ткали з червоних вовняних ниток, часом у сині або зелені смуги з перевагою червоного. Бував пояс і з тонкого вовняного матеріалу чи шовку. Закінчувався тороками чи китицями. Пояси були дуже довгі (3.5 м) і ними кілька разів тісно обвивали стан. Кінці селяни підтикали спереду, а козаки з одного боку, бо з другого висіла шабля.

Взуття

На Наддніпрянщині носили чоботи у будні і свято. Халяви чобіт були доволі широкі, м'які, злегка морщились, сягали під коліно й охоплювали кінці шароварів, що спадали трохи поверх них.

Верхнє вбрання

Найдавнішим верхнім одягом були свита й кожух. Свиту шили з домашнього сукна білої, сірої або чорної барви, а кожух - з овечого хутра. Звичайно не було різниці у крої чоловічого чи жіночого верхнього одягу, хібащо жіночий мав більше прикрас. Свити й кожухи шили кушніри.

Свити у давнину шили з білого сукна, а пізніше - жіночі з білого, а чоловічі з чорного або сірого.

Свита — ,,чугай”<br />
Наддніпрянщини

Рис. Свита - "чугай"

Свита — ,, опанча

Рис. Свита - "опанча"

Крій  шароварів

Крій свити: перегнутий кусень сукна потрібної довжини складали удвоє, вгорі викроювали круглий отвір на шию, спереду розрізували так, щоб права пола була трохи ширша й могла зайти на ліву. Спину свити викроювали інакше; були різні способи.

1. Посередині спини лишали вузьку смугу сукна "прохідку, яка тягнулася від потилиці аж до низу свити. З обох боків прохідки вставляли по два або три "вуси, себто клини матеріялу, вужчою частиною догори. Це гарно поширювало свиту донизу.

2. До залишеної "прохідки з обох боків приточували кусень матеріялу, зложений у складки. Його припрасовували і складки добре трималися.

3. На спині не лишали "прохідки. Розрізували ззаду в поясі та у місці відрізу з обох боків приточували шматок сукна, зібраного в збирки. Таким чином свита поширювалася від пояса униз.

Рукави зшивали по прямій лінії і пришивали нижче плеча. Часом під рукавами вставляли клинці, створюючи додаткову складку, щоб було зручніше працювати.

Комір у свиті вузенький, стоячий або виложистий. Застібали її шкіряним гудзиком на шкіряну петлю. В деяких околицях робили дерев'яні гудзики. Свиту підперізували поясом.

Кожух - зимове верхнє вбрання - шили однаково для чоловіків і жінок, з тією різницею, що жіночий мав більше прикрас. Та й комір у чоловічих кожухах стоячий, а в жіночих виложистий.

Крій кожуха троякий:

1. Найдавніший кожух тулуб- частий, зшитий з рівних одна до одної прикроєних шкір. Цей кожух не має прикрас, тільки шкіряні китиці на ремінцях, прикріплені спереду, що їх закидали на спину. Довжина кожуха до колін або до щиколоток.

2. Кожух прямоспинний. Перед скроєний так, що права пола трохи ширша і заходить на ліву. Спина скроєна з двох великих шкір, зшитих посередині. Внизу вони ширші, й це дає змогу вільно рухатися. Довжина кожуха до щиколоток. Він гарно прикрашений кольоровим шнурком і вілюшками червоної і зеленої барви. Внизу на розі правої поли розгорнений орнамент - "наріжник" (Київщина).

3. Третій тип кожуха - це простий або "кожушина". Він приталений, вшитий до стану. Ззаду вставлені чотири або шість вусів, прикрашені вгорі гудзиками і вовною. Від вусів ідуть окремі шви від стану аж до рукава.

Якщо спина була відрізана, то низ поширювали шкірами, скроєними кльошею. Кожушина була прикрашена вовняними нитками та аплікаціями з різнокольорової шкіри. Місце відрізу на спині покрите вишивкою.

Прикраси кожухів мали символічне значення. Основна їхня барва була червона, а головні елементи сосонки й зорі.

Байбарак. Як з'явились фабричні матеріяли, ними стали покривати хутра. Крій був той самий, що й кожушини. Вживали смугасту або гладку тканину сірої барви.

Кожух

Чумарка - це новіший тип верхнього одягу для парубків чи молодих чоловіків, що постав завдяки наявності фабричного матеріялу. Її крій нагадує жіночу керсетку, тільки має рукави.

Чумарку викроюють до стану, приталено, унизу вона поширена. Було два способи: викроюючи спину, залишали посередині "прохідку - вузьку смугу, яка сягала до низу, а збоку підставляли "вуси, себто клини, вузьким кінцем угору. Другий спосіб: не лишали "прохідки, розрізували в поясі, нижню частину укладали складками, вогкими запрасовували і пришивали до спини.

Чумарку шили на зиму з сукна, а з легших матеріалів на літо. Звичайно вона мала підшивку, щоб краще лежала. Сягала до колін. Спереду застібалася на гаплики, яких не було видко. В чумарці, яку вдягали до праці, рукави пришивали нижче плеча.

Комір чумарки вузький, стоячий, колір нейтральний - сірий або темносиній. Її підперізували поясом.

Жупан - з купованого синього сукна, мав два клини по боках, виложистий комір з хутра або оксамиту та оздоблення з позументу. Його носили міщани чоловіки й жінки.

Капота - її шили з сукна. Мала виложистий комір, відрізану спинку, зібрану у збирки або складки, над якими були пришиті два ґудзики. Спереду пришивали такі ж гудзики, якими застібали.

Каптан - довгий верхній одяг з полотна, однаковий для чоловіків і жінок.

Сіряк із білого або брунатного домашнього сукна. Кроєм нагадує свиту, тільки коротший, сягає до половини стеген. Ззаду до викоту біля шиї пришитий башлик.