Чоловіче вбрання полісся

Убір ГОЛОВИ

Старші чоловіки мали довге волосся до шиї, рівно підстрижене; молодші підтинали коротше.

Літній убір голови був особливий: доморобна повстяна головка, без крис, сірого або брунатного кольору. Вона прилягала до голови, отже захищала від комарів, і в ній було зручно пливти човном та ходити в лісі, бо не зачіпала галузок.

Носили й солом’яні капелюхи з доволі широкими крисами та високою голівкою.

Зимою вбирали доморобну шапку з білого сукна. Зверху вона чотирикутна, на швах обведена шнуром, переважно волошкового кольору. Її хутряні вилоги підв’язані догори; в мороз їх можна спустити на вуха й зав’язати під підборіддям. Ще була шапка „кучма” з сірого або чорного овечого хутра.

Сорочка

Сорочку до роботи шили з грубілого полотна і не вишивали. Виріз шиї і рукави викінчували обшивкою. У святковій сорочці вузькі уставки виконані перетиканням. Так само вишитий виложистий комір і манжети. Комір зав’язували червоною стрічкою, а пізніше стали застібати двома гудзиками. У новіший час пришивали спереду вишиту

манишку. Носили сорочку навипуск; в новіші часи заправляли в штани. Довжина сорочки до колін. Підперізували плетеним червоним поясом.

Штани (ногавиці)

Штани шили з небіленого полотна, витканого „кожушком”. Воно мало праву (лицеву) сторону й ліву (виворот). Шили штани і з вибійки у синю крату.

Крій штанів простий: дві ногавиці з однієї ширини полотна кожна, сполучені посередині двома трикутниками. Кінці ногавиць засовували в чоботи або обвивали „волоками” з постолів.

Пояс

Пояси були з сітчастого червоного плетива, закінчувались китичками, що звалися „махри”. Уживали також крайку завширшки у три пальці, виткану в кольорові

смуги. До роботи носили куповані на ярмарку шкіряні пояси. При поясі висіла шкіряна кишенька на губку і кремінь чи шкіряна торбинка на ніж та „огниво” (кусник кутого заліза для кресання вогню).

Безрукавка (камізоля)

Чоловічі камізолі були до стеген. Спину камізолі шили з полотна, а перед з доморобної червоної тканини у чорну або зелену крату. Спереду біля шиї виріз. Застібалися на два-три мідні ґудзики.

Взуття

До праці взували постоли, виплетені з лозового або липового лика; плести їх умів кожен поліщук. Сплітали міцну підошву, доплітали до неї верх, викінчували петлями для волоків.

Стопу обгортали полотняною онучею, ногу аж під коліно завивали полотняною смугою, тоді

взували постоли. Перетягнувши волоки через петлі, в’язали густо понад щиколотки, рідко перехрещували по усій нозі, а під коліном знову густо. До церкви і в гостину взували чоботи.

Верхній одяг

Свита — це найдавніше верхнє вбрання звали „латухою”. Де-неде ще зустрічається найдавніший її крій з вкладками нижче стану з обох боків. Новіша свита поширена чотирма або шістьма вусами. Довжина до колін.

Сукмана — її шили з домашнього сукна. Крій однаковий для чоловіків і жінок. Різняться кольором: чоловічі брунатні, жіночі білі. Підперізували червоним поясом.

Бекеша — її стали шити, як з’явились фабричні матеріали. Вона приталена, з коміром- стійкою. вшитими рукавами, накладними манжетами, спереду дві кишені з клапанами.