Чоловіче вбрання сокальщини

Убір голови

Улітку чоловіки носили солом’яні капелюхи. Плетення було — „в зубці”, „вузькою стрічкою”, „широкою стрічкою”. Висота головки й ширина крис різні. Парубки обв’язували капелюх червоною гарасівкою і прикрашали шпильками чи павиними перами. Господарі часом обвивали капелюхи жовтою або зеленою стрічкою.

Взимку носили шапки зі смушку, куповані на ярмарку.

Сорочка

Святкову чоловічу сорочку шили з льняного, а буденну — з конопляного полотна. Колись її зав’язували гарасівкою, а згодом стали застібати на ґудзички й петельки; носили „навипуст”, підперізували поясом. Останнім часом сорочку заправляли в штани і тільки працюючи на полі, випускали наверх.

Штани

Улітку носили штани з грубого конопляного полотна, а часом із вибійки у крапки й пасочки. Викроювали дві ногавиці і зшивали їх угорі, додавши вставку. Штани застібались збоку на ґудзик.

Взимку носили штани з „сіра- чини” (вовняний уток на грубій конопляній основі) або з сукна, витканого з білої, сірої або чорної вовни — „холошні”.

Пояс

Звичайно чоловіки носили шкіряний пояс, званий „попругою”, завширшки в долоню, застібався на дві-три пряжки.

Верхнє вбрання підперізували поясом, тканим із фарбованих вовняних ниток або купованої жички, завширшки у долоню, його тричі обкручували навколо стану; у старших він був темносиній, у молодших — червоний.

Взуття

Найчастіше носили чоботи. Старші купували „угнівці” (м.

У гнів), а молодші замовляли собі з юхтової шкіри з фалдованими халявами і підківками. Взимку взували волинські „валянки”.

Верхній одяг

Кабат шили з полотна або сукна. Крій подано у розділі про жіночий одяг. Чоловічий кабат був менш приталений, скромніше прикрашений; сягав до половини стегон або й до колін; застібався на мосяжні ґудзики; часом був обшитий чорною тасьмою та мав комір, покритий жовтою юхтовою шкірою.

Чамарка скроєна подібно до кабату, тільки з купованого сірого сукна; воно легке, тому давали підшивку з полотна; сягала до колін.

Волошка або серем’яга — верхній одяг з домашнього сукна. Перший — із сірого, викінчений темно синім тонким сукном, а другий: для чоловіків з чорного, а жінок — з білого сукна, прикрашений темно синім або червоним шнурком. Крій їхній приталений, спина відрізана, а низ поширений восьми „вусами”. Волошка мала кишені, серем’яга не мала; сягали до колін, застібались металевими ґудзиками.

Кожух — цей зимовий одяг для чоловіків і жінок шили з біло гарбованої овечої шкіри. Перед кожуха рівний, ззаду він відрізаний і в цей розріз вшивали приморщені шкіри; комір круглий виложистий, у чоловіків чорним, а в жінок білим хутром наверх; довжина різна — до колін або нижче — до щиколоток; спереду прикрашений різнокольоровою жичкою.

Останнім часом спроваджували з Волині короткі, червоно виправлені кожушки, а кушніри стали виробляти білі, гарно прикрашені.