Анімізм

Віра в існування матеріальних об’єктів і надприродних двійників (від лат. anima - душа). Матеріальним об’єктам (людському тілу, тваринам, предметам, знаряддям праці) приписуються якості двійників. Наприклад, віра в те, що душа вночі може залишати тіло і йти гуляти по світу. Або покладання у могилу зброї, знарядь праці - щоб двійники цих предметів служили двійникам людських тіл у “країні мертвих”.

У багатьох народів, у тому числі у слов’ян головними двійниками були душі померлих родичів. Такий первісний анімізм ще має назву “культ предків”. На самому початку двійники уявлялися як інше тіло, невидиме і невідчутне у більшості життєвих ситуацій. У той же час вважали, що в окремих ситуаціях двійника можна побачити, почути і відчути: уві сні, як тінь, як відображення у воді. Душу не мислили безтілесною, двійники в уяві мали плоть - форму, запах, колір, вагу, об’єм. Таке уявлення про безсмертних двійників виникло тому, що уві сні бачили померлих.

З часом уявлення про безсмертя двійників переросло в уявлення про потойбічний світ, потойбічне життя. При первісному анімізмі країна мертвих розташовувалась не на небі, а на землі чи під землею. Так, за уявою давніх, душа мисливця у країні мертвих полює на душі звірів. У деяких народів з’явилося уявлення про переселення душ померлих у нові тіла.

Уявлення про Бога, сатану, ангелів, безсмертні душі, віра в привиди - за своєю суттю ускладнений анімізм.

Анімізм, як і магія та фетишизм відображають безсилля примітивної первісної людини перед Природою. Відчуваючись безсилою перед стихіями Природи та плином часу, малоосвічена людина пояснювала оточуючий світ магією фетишів або надприродних двійників.