Блискавка

Вражаючий розряд “небесної” електрики, який приносить на землю вогонь і зруйнування. У всіх давніх культурах є виявом і символом надприродних сил. Найчастіше - це дії бога неба або найстаршого бога, який за допомогою божественних атрибутів (молота, списа, сокири, стріл) карає на землі зловорожу силу або неслухняних людей. Як небесне явище, блискавка також виступає символом осяяння. У засушливі роки блискавка пов’язувалася з родючістю, вважалася ознакою життєдайної сили.

У слов’ян повелівав блискавицями грізний Перун. Блискавиці вважали стрілами Перуна, іноді називали блискавку перуном (“перуном спалило"). Бог ніби мчить по небу на візку - від чого грім, який завжди гримить перед спалахом блискавки - і метає вогняні стріли, поціляючи у представників нечисті та визначених представників роду людського. Буває, що стріли бога - блискавиці - потрапляють у будівлю, дерево, камінь, а то й у невинну людину Кажуть, що у тому місці або за тією людиною нечистий від божества ховався.

Якщо блискавка влучила в чиюсь хату то вважали, що місце те грішне - “бо чорт ховався”. Погасити пожежу можна лише сироваткою, квасом або ж козячим молоком. Скалічене блискавкою дерево також вважалося грішним; його не використовували ні для будівництва, ні як паливо” (Василь Скуратівський “Русалії”).

За давніми віруваннями, люди, які вражені блискавицею, вважалися відмічені божеством, їх закопували у землю на місці, де дістала блискавиця.

Щоб уберегтися від бурі, граду, грози, грому та блискавки запалювали стрітенську свічку, яку ще називали громничною; викладали за порогом на подвір’ї навхрест пічні атрибути - коцюбу або рогач чи дерев’яну лопату тощо.

За християнства функції Перуна, як вважають у народі, перебрали пророк Ілля, святий Юрій, архи- стратиг Михаїл та архангел Гавриїл.