Боян

У східнослов’янському фольклорі епічний поет- співець. Відомий із “Слова о полку Ігоревім”, з билин. Ім’я Бояна зустрічається в написах на фресках Софії Київської, у давньоруських літописах. У піснях Бояна - традиції волхвів, рання слов’янська поезія, де висока повага до слова.

Язичники вважали, що з богами не можна говорити звичайною мовою, вони цієї мови не розуміють і не слухають. Є божа мова і її знають волхви. Поет - те ж що волхв, жрець, віщун - він володіє божою мовою. Співець Боян вважався людиною близькою до богів, онуком бога. Спів його віщий, поетичне натхнення дають йому небеса. В одній із давніх легенд тільки слово Бояна зупиняє сутичку двох слов’янських племен.

У давнину поети звалися пророками, від “ректи” - належно говорити (звідси - “речь”). Ймення Боян - від “баяти”, розповідати.

...Боян-бо наш віщий,
Як хотів кому пісню творити,
Розтікався мислю по дереву,
Сірим вовком по землі,
Сизим орлом попід хмарами.
...Боян же, браття, не десять соколів
Напускав на зграю лебединую, -
Накладав він на живі струни Віщі персти свої,
І самі вони славу князям рокотали.
...А чи так би заспівати тут,
Віщий Бояне, внуче Велесів...

“Слово о полку Ігоревім” (Переклад Максима Рильського).