Цимбали

Цимбали

Широке розповсюдження в музичному побуті України здобули цимбали (мал. 57). Зовні вони були схожі на гусла: трапецієподібний дерев’яний корпус, плоскі деки, два резонаторних отвори. Проте, на відміну від гусляра, що видобував звуки щипком пальців, цимбаліст грав, ударяючи по струнах спеціальними дерев’яними паличками. До того ж струни групувалися по три-п’ять, а іноді по сім, настроєних на одну ноту. Цимбали мали багату музичну палітру і використовувалися як для сольної, так і для ансамблевої гри, особливо у троїстих музиках. Поодинокими ударами по струнах цимбаліст надавав музиці яскравого ритмічного малюнка, а частими ударами обох паличок (цей прийом зветься тремоло) відтворювалася безперервна м’яка, лірична, часом драматична мелодія.

Цей інструмент був поширений на Правобережній Україні.

Під час гри інструмент клали на стіл чи на коліна, часто тримали перед собою на ремені, що дозволяло грати стоячи або на ходу підчас весільних та інших святкових обрядів. У професіональній народно-інструментальній музиці використовували концертні цимбали, що стояли на ніжках. У них великий діапазон звуків і різноманітні засоби виразності. Цимбалісти-віртуози нерідко поєднували у своїй грі не тільки удари паличок по струнах, а й щипки пальцями.