Дівочі зорі

Давні слов'яни так називали три досить блискучі, яскраві зірки біля Становища (Чумацького Шляху). За давніми переказами, колись були ті зорі трьома сестрами-красунями. Але зійшлися з нечистою силою, повідьмилися і за це були прокляті Господом. А щоб не чинили вони лиха християнському люду, помістив їх Бог на небо зорями.

Зорі (звізди) виступали у свідомості давніх людей як живі істоти: чарівні, таємничі, блискучі. Давні уявляли їх прекрасними дівами, які літають по небу, тримаючи у руках свічки чи скалки. Вони танцюють, хороводять, граються — тому змінюються візерунки на небі. Усі зорі - служниці богів небесних. А зоряне небо називали золотозір, золота каша.

Зірки набагато більші і важчі від планет, мають вищу температуру. Власні імена мають лише Зорі першої величини, як їх назвав давньогрецький астроном Гіппарх. Багато зірок силою свого тяжіння утримують біля себе системи з кількох планет. Зірка на ймення Сонце утримує дев'ять планет, серед яких і Земля.