Гелело

Гелело - одне з давньоукраїнських найменувань Сонця. Давньогрецьке ім’я Сонця - Геліос. Деякі дослідники подають, що прадавня назва Південно- Східної України - Гілея (Осонцена земля) із столицею Гелон.

Гелело - це й весняне сонячно-вогняне ритуальне коло, що про нього одвіку співають в Україні: “Крокове коло вище тину стояло, много дива видало”. Такі кола-колеса палахкотіли навесні в усіх народів хліборобської культури Європи й Азії від Франції до Індії, очищаючи світ, земне життя небесним вогнем.

Слов’яни вбачали в Сонці могутнє джерело тепла і світла, життєдайної енергії, уявляли його небесним вогнем, розпеченим колесом, від якого залежало життя на землі. Давня людина розуміла значення Сонця для життя - без його тепла на землю приходить ніч, холод, зима, смерть. Без небесного вогню не буде вогню домашнього. Сонце обожнювалося найперше, і сонячні боги були найповажнішими.

Сонце - звичайна зірка серед мільярдів зірок звичайної зоряної системи, яка існує мільярди років. У глибоких його надрах при надвисоких температурах і тиску йде термоядерна реакція перетворення одного хімічного елемента в інший: водню в гелій. У результаті переробки сонячної енергії на Землі розвивається рослинне і тваринне життя. їжа, яку ми їмо, це “консервовані" сонячні промені.