Городище

Святилище давніх слов’ян, призначене для обрядових дійств під час язичницьких свят, для ритуальних жертвоприношень. Споруджувалися городища під горою чи під пагорбом біля води, навкруг них насипалися вали, прокопувалися рови, які заповнювалися водою. Мали городища два чи три входи, поблизу розташовувалися урочища з ідолами богів.

Те, що городища були місцями язичницького славлення богів, жертвоприношення, спалення небіжчиків, підтверджують археологічні розкопки, під час яких знаходили багато попелу, кісток людей і останків тварин, череп’я жертовного глиняного посуду, кам’яні основи вогнища-жертовника, ножі, стріли, золоті та срібні прикраси.

Яків Головацький подає, що “…городища розкинуті по багатьох слов’янських країнах, особливо біля північного підніжжя Карпат, в Галичині і всій землі руській…"