Ідоли

Боввани, кумири, істукани - грубо зроблені дерев’яні чи кам’яні статуї богів, з позначеним одягом, озброєні мечами, палицями, з символічними атрибутами: рогом - символом сили й достатку, чашею - символом долі тощо. Ідолів ще називали капами, звідси - капище.

Ставили ідолів у капищах - на пагорбах, на берегах річок, у священних гаях. Ідол був для язичників богом, якому вони поклонялися і жертвували. Ще ставили ідолів у оселях - домашніх богів. їх навіть брали з собою, вирушаючи в дорогу.

Арабський письменник X ст. Ібн-Даста свідчить про слов’ян: «…всі вони були ідолопоклонниками». Те ж дійшло до нас і в літописах: “Приде Игорь на холм, где стояше Перун” (Іпатіївський літопис).

Загальновідоме капище богів київського князя Володимира. Коли Володимир прийняв християнство, язичницьких богів наказав посікти. Але Перуна - головного бога - велів кинути у воду, ще видно боячись гніву чи то самого Перуна, чи люду, який в нього сильно вірив.

Description: E:\Users\Administrator\Documents\media\image16.jpeg

Слов’янський люд після хрещення Русі поховав бовванів у печери та ліси і продовжував ще довго їм поклонятися таємно. А церква на тих місцях, де були капища і стояли ідоли побудувала храми нової віри.