Крак

У західнослов’янській міфології генеалогічний герой, син прабатька поляків Лєха, легендарний засновник міста Кракова. Вперше документально згадується під іменем “князя Кракуса” у “Хроніці поляків” літописця Вінцента Кадлубка, що була написана на замовлення короля Казимира Справедливого (1138-1194).

За переказами, Крак збудував замок на горі Вавель і вбив дракона, який жив на горі, пожирав людей і худобу.

...Крак з палацу не виходить,
Думу думає тривожну:
“Як позбутися дракона?
Як же змія погубити?!”
Сім разів на небі місяць
Виріс і розтанув знову
Кличе Крак до себе Скубу:
“Слухай, Скубо, і виконуй:
Заколи вола, овечку,
Нутрощі у воду викинь,
Та візьми смолу гарячу,
Ще додай до неї сірки,
Сип туди жарини з печі...
Натовчи це все у шкури
І в печеру кинь дракону
Він реве, бо зголоднілий.
Хай ковтне те вогневище,
Спалить сам собі утробу.
Здохне хай на радість людям!..”

Крак став княжити після родоначальника поляків Лєха. Спочатку воєводи не могли обрати князя і збиралися правити купою, усі разом. Але кожен тягнув “ковдру на себе”...

А як вимерло Лєхове плем’я,
Кметі ноші тяжкої позбулись.
Захотілось їм жити без пана,
Почали воєвод вибирати...

Було велике незадоволення в народі, тому попросили героя Крака на престол.

...Та й дванадцять їх не влаштувало!
І послали за море з поклоном...
Бо потрібен і воїн, і батько,
Щоб один кермував, з головою.
“Крак, — просили посланці уклінно, —
Будь нам князем, правителем мудрим...”
Воєвод нерозумних прогнали,
Тільки Крака з тих пір дослухались...

Крак правив мудро, мав синів Крака і Лєха та доньку Ванду, жив довго, помер тоді, коли сива його борода торкнулася землі:

...Борода як хмара сива
Закриває Краку груди,
До колін густа спадає.
Лиш землі вона торкнеться,
- Крак закриє світлі очі...

Після смерті тіло Крака було спалене на Ляссо- ті - вапняній скелі на правому березі Вісли північніше Кракова. Королівство було розділене між його синами Лєхом і Краком. За легендою, Лєх (менший брат) на полюванні вбив свого старшого брата Крака, щоб правити одноосібно, але був викритий і вигнаний старійшинами. Після правила дочка Крака-старшого - королева Ванда. За свідченнями арабських географів середніх віків, Карпати називалися Краківськими горами (горами Крака).

У чеських переказах, які записав Козьма Празький, важливу роль відіграє мудрий народний правитель Крок, син Чеха (Krok або ж Krak), ім’я якого означає ворон. Крок залишає своєму народу трьох мудрих і віщих доньок. Згадки про Крака (Крока) в польських і чеських джерелах, схожі у обох слов’янських народів, свідчать про те, що цей легендарний герой міг бути спільним у західнослов’янських племен, що ці племена мали тісні зв’язки.