Лєх, Чех і Рус

Генеалогічні герої, першопредки, родоначальники племен.

За Татрами, у привіслинській рівнині лежала з незапам’ятних часів хорватська земля, частина великої слов’янської землі. У тій хорватській землі мешкали багаточисельні племена, споріднені мовою, норовом та звичаями. І почалися між тими племенами криваві міжусобиці за межі та землі. Повстав рід проти роду, і багато людей загинуло. У ту пору два брати з могутнього роду, Чех і Лєх змовилися покинути батьківщину, споганену міжусобицями, і пошукати нові місця, де можна було спокійно жити і трудитися... Ішли рід за родом, кожен рід з кількох сімей, приятелі та рідня. Попереду йшли розвідники та озброєні мужі, потім воєвода Чех із сивою бородою, повний сили і мужності, його брат Лєх і навколо них володарі, старшини родів, усі кінно” (Алоїс Ірасек).

Після довгих поневірянь, сутичок з чужинцями перейшли брати велику річку Влтаву і привели своїх людей до підніжжя гори Ржип. Здалася та земля їм родючою і благодатною, назвали старійшини її іменем воєводи Чеха і оселилися там, заклали головне місто Будеч, де була школа язичницького богослужіння та волховства.

Козьма Празький (XII ст.) згадує про пенатів, тобто домових божків, принесених Чехом та його дружиною. За словами Козьми Празького чеські поселяни поклонялися одні водам або вогню, інші - рікам і деревам або каменям, інші - горам або пагорбам, інші -саморобним істуканам. О. Фамінцин припускає, що знайдені в Богемії старовинні статуетки є домовими божками давніх чехів.

Ще протягом тридцяти літ правив Чех. Були закладені городища, облаштована земля. Коли помер Чех, його плем’я покликало воєводою за порадою Чехового брата Лєха володаря сильного роду Крока. Вважалося, що могила прабатька Чеха знаходиться у Цтиневесі, поблизу гори Ржип. З XVIII ст. шукали поховання Чеха, але марно.

У західнослов’янській міфології Лєх (Лях) - предок поляків. Лєхія - польський кордон, Польща. Лєхами, ляхами називали західних слов’ян східні слов’яни і литовці. Дослідники вважають, що ім’я Лях від “лядь”, що означає - необроблена земля; рівнина, яка заросла кущами; новизна; пустка.

Назва “ляхи” вперше зустрічається в “Повісті минулих літ” та інших літописах. У новіші часи назва “ляхи” вживалася у зневажливому означенні польської шляхти.

Рід Лєха, Чехового брата, розрісся так сильно, що йому стало тісно. І задумав Лєх пошукати нових земель на сході сонця. Воєвода Чех і увесь народ не хотіли відпускати його, але Лєха було не переконати. Просили ж його у крайньому випадку не йти далеко, щоб на разі небезпеки від неприятеля прийти до них на допомогу” (Алоїс Ірасек).

Лєх виступив зі своїм родом у дорогу і третього дня розпалив великі вогнища, дим від яких побачили чехи з гори Ржип. На тому місці Лєх і його рід спорудили місто і назвали Коуржім ( чеськ. - “дим”)

Після смерті Чеха його рід звернувся до Лєха, щоб той правив, але Лєх порадив чехам закликати володаря сильного чеського роду Крока. Сам же Лєх почав шукати ще нові землі і пересилився із своїм родом за ріку Одер. Там осіли лєхи і збудували міста Гнєзно та Краків.

За легендами і переказами, записаними в польських хроніках XIV ст., Лєх привів слов’янські племена на нові землі, де нині територія Польщі. Лєх заснував місто Гнєзно. Він помітив на місці нинішнього Гнєзно орлине гніздо і промовив: “Будемо гніздитися тут”. Звідси ніби й пішла назва Гнєзно (Гнєздно), а також польский герб - білий орел.

Рус - родоначальник русинів, що жили в Карпатських горах і поблизу них. Про Руса є згадка в Мазуринському літописі: “...B літо 3099 (2591 до н.е.) Словен і Рус з родами своїми пішли від Ексінопонта (Чорного моря) і від роду свого і від братів і ходячи по країнах вселенських, яко крилаті орли перелітали пустелі, шукаючи собі місце для поселення...”