Мал

Літописний князь племені древлян. Центром древлянських земель було місто Іскоростень. Автор “Повісті минулих літ” свідчить про Мала, що він був князем в середині X ст. У часи його правління в 945 р. древляни убили київського князя Ігоря, який брав з них непомірну данину. Знаючи, що Київ їм того не простить, древляни “...послали кращих мужів своїх, числом двадцять, в лодїї до Ольги. Посольство те сказало жоні загиблого Ігоря княгині Ользі: “Мужа твого ми убили, так як муж твій, як вовк, розкрадав і грабував, а наші князі хороші, тому що ввели порядок в Деревській землі, - піди заміж за князя за нашого за Мала”.

Ольга жорстоко помстилася древлянам: посольство живцем засипала в ямі землею; затребувала до себе ще мужів древлянських і спалила їх у лазні; потім влаштувала тризну на місці загибелі князя Ігоря: 7 коли сп’яніли древляни, повеліла отрокам своїм пити за їхню честь, а сама відійшла пріч і наказала дружині рубати древлян, і посікли їх п’ять тисяч. А Ольга повернулася до Києва і зібрала військо проти древлян, що залишилися”. Прийшовши на землі древлянські, Ольга з дружиною, яку очолювали Свенельд і Асмуд, і з малолітнім сином Святославом розбила військо древлян і взяла в облогу Іскоростень. Запросивши данину від кожного двору - по три голуби і по два горобці, Ольга наказала прив’язати до ніжок птахам палаючий гніт і відпустити. “...так взяла місто і спалила його, міських же старійшин забрала в полон, а других людей убила, третіх віддала в рабство мужам своїм, а тих, що залишилися примусила платити данину І наклала на них тяжку данину: дві частини данини йшли в Київ, а третя у Вишгород до Ольги, бо ж був Виш- город містом Ольги. І пішла Ольга з сином і з дружиною по Деревській землі, встановлюючи розпорядок данини і податків, і збереглися місця її стоянок і полювань до цих пір”.

Про Мала ж точних свідчень не збереглося. Одні автори вважають, що він загинув під час сутички з київською дружиною, інші, - що Ольга його полонила і тримала відлюдьком під охороною, інколи навіть радилася з ним з приводу державних справ.

Звернемося до літопису. Нестор свідчить, що Ольга “...міських старійшин забрала в полон”, тобто, древлянських старійшин з міста Іскоростеня. Якщо взяти до уваги, що історики називають місто Малин в землі древлян спадковим володінням князя Мала, а академік О. Шахматов припускає, що Малк Любеча- нин і є древлянський князь Мал (у Нестора: “Батько же їм (Малуші і Добрині) був Малк Любечанин, і доводився Добриня дядьком Володимирові”), то цілком вірогідно, що Мал жив при княгині Ользі, ще й породичався з нею через дітей. Якщо Святослав, син Ольги, жив з Малушею, донькою Мала, то Володимир, який народився від Малуші, мав Ольгу і Мала за бабу й діда. Таньби в літописи не заносили. Коли й написано, що Святослав сплодив сина з рабинею Малушею, то не вбачалося в тім нічого образливого, бо ж відомо було всім, кому треба: рабиня та-з київського роду, донька древлянського князя Мала, упокореного нещадно-мстиво княгинею Ольгою, яка відторгнула Мала від його питомих Дерев і, полонивши, замкнула доживати вік свій у Любечі - мовби й князь і водночас раб, а донька, виходить, рабиня” (Павло Загребельний “Євпраксія”).