Маніяк

В міжпланетному просторі багато уламків після утворення планет чи розсипання комет. В атмосфері землі вони від тертя нагріваються і згорають. “Падаючу зірку” - слід згорілого в атмосфері небесного гостя - називають метеором. А якщо він досягає поверхні Землі - метеоритом.

Маніяк - падаюча зірка; слід на небі, який вона залишає, називають білою дорогою. У давньому апокрифі “Про земний устрій” подається: “Про видимі на землю падаючі зірки люди кажуть, що це природні зорі і що вони падають. Інші кажуть, що це хитрий обман. Але це не зорі, не обман, а вогняні скалки від небесного вогню, і вони падають вниз. І в міру того як опускаються вниз, вони розплавляються і розчиняються в повітрі; тому на землі ніхто ніколи не бачив, щоб вони впали”.

Про падаючі, летючі, згораючі зірки в народі є багато переказів. У деяких місцях вважали, що падуча зірка означає смерть нехрещеної душі; в інших, що то, згораючи, очищується грішна душа; ще в інших, що маніяк завжди падає на те дворище, де дівчина цнотливість втратила. До того ж, ніби, обернувшись маніяком, вогняний змій та інші нечисті духи з’являються вдовицям та молодим жінкам, чоловіки яких знаходяться далеко від дому. Боялися, щоб летюча зірка не впала в двір, бо “...за такими зірками відьми полюють, щоб за допомогою них чарувати".

Ще кажуть у народі, що маніяки - це грішні люди, які за провини свої повинні сотні років не знати ні спокою, ні відпочинку.