Жіноча сорочка

Жіночі та чоловічі сорочки у давнину кроїли однаково. Пізніше їхній крій різнився. Шили їх з льняного чи конопляного полотна. Домашнє полотно було вузьке, тому для сорочки з’єднували три або й чотири пілки.

Святкова сорочка була „додільна” — до щиколоток. Сорочку на будень шили з двох частин: верх із льняного, а низ із конопляного полотна; звали її „до підточки”. Верхню й нижню частини зарублювали кожну окремо, а тоді зшивали.

Подаємо крій трьох сорочок: „до уставки”, із суцільним рукавом і „хлоп’янки”.

1.   Крій „до уставки”

Чоловіче вбрання холмщини

Убір голови

Старші чоловіки підстригали волосся до шиї, спереду лишали гривку. Молодші підрізали коротше.

Улітку чоловіки носили плетені капелюхи. Пастухи плели й формували капелюхи для себе з трави „псярки”. Парубки й господарі виплітали смуги зі стебел незрілого жита, а форму надавали сільські умільці.

У переходову пору й узимку носили шапку-гамерку й хутряну кучму. Крій і пошиття шапки- гамерки описано в розділі про Волинь. Хутряну шапку шили кушніри з овечого хутра або імітації.

Сорочка

Жіноче вбрання холмщини

Зачіска й убір голови

Дівчина ходила простоволоса. Вона заплітала на тім’ї одну косу, залишаючи нижче розпущене волосся; ділила його на два пасма, приєднувала кінець коси і плела з того дві коси. Перехрещувала коси й обвивала ними голову. У свято втикала поміж ними польові квіти. У велике свято дівчина розпускала волосся, обвивала голову підстрічником із твердого паперу, обгорненого червоною матерією. Спереду прикріплювала до нього живі або штучні квіти, додаючи барвінок чи руту. До підстрічника були

Чоловіче вбрання підляшшя

Убір голови

Старші чоловіки носили волосся довге, а молодші підстригались коротше.

Улітку носили доморобні солом’яні капелюхи. Пастухи виплітали смужки зі стебел незрілої пшениці або жита, а робили капелюхи сільські умільці. Височина головки 7 см, а ширина крис 8 см. Господарі обводили головку чорною, а парубки червоною стрічкою.

У прохолодну пору носили шапку-рогатку. Робили її з такого ж брунатного сукна, що й сукман. Крій і шиття шапки-рогатки такий самий, як шапки-гамерки на Волині.

Жіноче вбрання підляшшя

Зачіска й убір голови

На щодень дівчина заплітала волосся в одну косу, закінчуючи її стрічкою. До церкви чи в гостину одягала „чілко”, різновид дівочого вінка. Зроблений із твердого паперу, він був покритий спереду для прикраси наморщеним білим тюлем. Ззаду причеплено численні стрічки („стяги” або „китаї”). Волосся під чілком розпущене. На весілля молода зодягала чілко, прикрашене живими або штучними квітами і віночком із рути чи барвінку.

Одяг підляшшя

Чоловік з Підляшшя.

Сорочка з тканим орнаментом на комірі, з правого боку пазухи і на манжетах; зимові вовняні штани ,,холошні". безрукавка (камізелька) з такого ж матеріалу; солом 'яний капелюх; сукман з брунатної вовни, підперезаний тканим поясом; шкіряні постоли з волоками.

Молодиця з Підляшшя.

Чоловіче вбрання яворівщини

Убір голови

Улітку чоловіки носили капелюхи з солом’яної плетінки — „крисачки”. Пасма плетінки плели пастухи з чотирьох стебел незрілого збіжжя, виробляючи по краях зубці. Викінчували капелюхи сільські майстрі. Головка капелюха низька, обведена червоною стрічкою, криси широкі.

Узимку носили шапки з овечого хутра. Для хлопців купували в місті „натяганку” з імітації смушку.

Сорочка

Жіноче вбрання яворівщини

Зачіска й убір голови

Дівчата заплітали дві коси, що звисали на спину, зв’язані червоною стрічкою. У свята виплітали вінки з барвінку та квітів з волічки або воскового паперу. Вінки були ознакою дівування.

Зачіска заміжніх жінок складніша. Підставою її була „кибалка” — круг з пруття чи льняного волокна, обшитий полотном. Довкола неї тісно намотували розпущене волосся так, щоб не висмикувалося. Опісля натягали чепець — полотняну шапочку, верх якої був з льняної плетінки.

Її зав’язували ззаду шнурками.

Викінчення убору голови мінялося.