Гуслі

Гуслі, або лежача арфа, звук з якої діставали, защипуючи пальцями струни. Однак достеменних відомостей про форму українських народних гусел, атим більше про кількість їхніх струн, їхній стрій та звукоряд, ми не маємо. Нині вони в Україні вже зовсім вийшли з ужитку. Але в 20-30-х роках минулого століття в Україні були так звані столові гуслі, що являли собою різновид фортепіано без клавіш. Ці гуслі були в панських маєтках і господах священників

Кобза

Українська кобза - вже давно відмерлий струнний щипковий народний інструмент, споріднений, з одного боку, зі східною домброю, або дутаром, а з другого - з російською балалайкою. Це був лютнеподібний інструмент з овальним або наближеним до круглого корпусом, з довгим грифом і трьома струнами. Є відомості, що деякі екземпляри мали фіксовані лади. Кобза була справді народним інструментом українців і мала серед них велике поширення до козацької доби включно.

Загадки, приказки, прикмети, прислів’я

Буде Сонце і в наше віконце.

Сонечко блисне - сорочечка висхне.

Зимове Сонце, як мачушине серце.

Коробом Сонце, ситом дощ.

Місяць - козацьке Сонце.

У Бога день, у козака Місяць.

Місяць найвище літає, усе бачить, усе знає.

Як скаже та при каже, мов по зорях читає.

Зорі на дощ мигають.

Коли на багату кутю зоряно - буде урожай.

Не лічи зорі, а дивись під ноги: нічого не знайдеш, так хоч не впадеш!

Жити живи, та решетом зорі у воді не лови!

Розсипався горох - на тисячі доріг   (зорі).

Чумацький шлях

Дороговказом для чумаків у їхніх степових мандрах - зоряною дорогою - служив Молочний Шлях («Млечный Путь» - рос.), який чумаки назвали Чумацьким Шляхом.

Про Чумацький Шлях збереглося багато переказів і легенд. Ніби перші чумаки, їдучи з Криму, позначили дорогу сіллю, яка сипалася з дір в мажарах. Господь переніс соляну дорогу на небеса. З того часу

Сонце

Сонце - яскрава денна зірка - серед небесних явищ є на першому місці. У переважній більшості релігій поняття бога на небі співвідноситься з поняттям сонця: бог сонця знищує морок, усе непевне і зле, що пов’язане з темрявою.

Небо

Небо у більшості народів є одночасно позначенням світу хмар і сузір’їв, місця перебування богів чи бога і його “небесного війська”, і разом з тим також місцем вільного перебування обраних померлих людей. Небо було головним об’єктом релігійних спостережень, тому, що згори ллється світло, яке дарує життя; воно часто є символом самого божества.

Місяць

Місяць шанувався слов’янами як нічне божество. Взагалі, небесні світила у слов’ян персоніфікувалися. Місяць, за повір’ями, - чоловік, за дружину має Сонце, Зорі - їхні діти. У деяких повір'ях Місяць - брат Сонця. Шанували Місяць і у весільному ритуалі: він був символом молодого, а Зоря - молодої.

“Відповідно до фаз Місяця календарний рік поділявся на кілька частин (молодик, підповня, повня, остання кварта), а тридобовий період невидимості у русі Місяця називається переміною" (Григорій Скрипник).

Маніяк

В міжпланетному просторі багато уламків після утворення планет чи розсипання комет. В атмосфері землі вони від тертя нагріваються і згорають. “Падаючу зірку” - слід згорілого в атмосфері небесного гостя - називають метеором. А якщо він досягає поверхні Землі - метеоритом.

Комети

Комети в народі називали: «хвостаті зірки”, «віхи", «мітли”. У пізніші часи вважали, що комети насилає Бог, щоб застерегти людей: якщо не будуть жити в гармонії з природою - настане кінець світу. Взагалі, у давні часи кометам надавали великого значення: вважалося, що поява комети на небі передбачає важливі події, але завжди нещасливі - війну, повальні хвороби, неврожай, повінь, голод. За повір’ями, комета червоного кольору віщує війну; біла - голод чи епідемію. Людина, яка уві сні побачить комету, неодмінно посвариться із своїми рідними, друзями.

Кігачі

Так слов'яни називали Пояс Оріона. Кігачі - це п’ятеро казкових братів, які з величезною швидкістю на своїх колісницях об’їжджають небо. Коли вони зупиняються на відпочинок, то на Землі співають перші півні. За переказами, Кігачі - ті ж самі люди, тільки на зріст і на силу велетні.