П’яст

Легендарний герой, засновник польської князівської (кінець IX ст. - 1025 р.) і королівської династій ' (1025-1079 і 1295-1370). Одні легенди оповідають про селянина-колісника, інші про вождя польських племен П’яста (П’ястуна).

Першим історично достовірним князем династії П’ястів вважається Мєшко І, за часів якого почала формуватися Польська держава. Син Мєшка І Болеслав І Хоробрий прийняв у 1025 р. королівський титул. Останнім польським королем з династії П’ястів був Казимир III Великий (1370). В удільних князівствах П’ясти правили - в Мазовії до 1526 і в Сілезії до 1625.

П’ястун або П’яст жив біля озера Гопла. З усіх кметів П’яст був найбідніший, але найповажніший. Рід його займався бортництвом та мисливством, беріг старі традиції та звичаї. П’яст об’єднав польські племена і це об’єднання стало основою польської народності. За однією з легенд, П’яст заснував давнє польське місто Гнєзно (Кнєзно) - від слова “князь” (кнєзь). За іншою легендою Гнєзно заснував родоначальник поляків Лєх (Лях).