Радим, В’ятко і Дуліба

Брати, генеалогічні герої, родоначальники слов’янських племен, про що свідчить “Повість минулих літ”. Літописець Нестор подає легенду про двох братів-ляхів - Радима і В’ятка: ”Радимичі ж і в’ятичі од ляхів (походять). Бо було у ляхів два брати - Радим, а другий В’ятко, і, прийшовши, сіли вони: Радим (на ріці) Сожу, (од якого) й прозвалися радимичі, а В’ятко сів своїм родом по Оці; од нього прозвалися в’ятичі”.

Матвій Стрийковський у своїй “Хроніці польській, литовській, жмудській і всієї Русі” 1582 р. свідчить, що під владою полянських князів (Кия, Щека, Хори- ва) було багато інших племінних князів, “...які звичайно були в них полководцями. Знатнішими серед них був Радим, від котрого були названі радимичі... В’ятко - від котрого названі в’ятичі... Дуліба, від котрого названі дуліби над річкою Бугом, котрих сьогодні звемо лучани”.

Радим зі своїм племенем був на території нинішньої Могилевської області на річці Сож; В’ятко з в’ятичами на території Калузької, Тульської та Орловської областей, у верхів’ях річок Волги, Західної Двіни, Дніпра та на ріці Ока.

Спочатку радимичі і в’ятичі були під владою хозар, а з 885 р. платили данину київському князю Олегу. У 984 p., за часів правління Володимира, вони підняли повстання, щоб звільнитися, але були розбиті київською дружиною.