Сніговій

Фольклорний персонаж українців.

“Сніговій - це чепурний дядько-вуйко, гарно одягнений у свитку, в такій же шапці та рукавицях, як і в діда мороза. А сам сніговій весь білий, з снігу, а супроводиться густим туманом снігу, його не можна бачити" (Степан Килимник).

Сніговій приходить на поклик зими, стає на гору чи на хмару, бере в руки величезну лопату і як дадуть йому знак зима чи мороз - сіє сніг на землю, “...як селянин колись жито сіяв”. І летить сніг у всі боки.

Сніговій густо вкриває землю, аби їй тепло було, гріє її, щоб нічого в землі не вимерзало. Старається сніговій досить снігу навіяти, щоб весною земля вволю напилася, бо ж цілу зиму вона не п’є. Але й сніговій боїться весни. Тільки вона дихне теплом, сідає він на сиву хмарину, забирає свої мішки із снігом і відлітає на північ. Там поповнює снігові запаси, готується до наступної холодної зими. Дружить сніговій з вітрами, які допомагають йому в роботі. А ще дуже любить завірюху й метелицю, бо ніхто ліпше них сніг на землі не розвіє.