Трапеза

Важливий момент язичницького богослужіння, поминальний банкет, бенкет, пир після поховання покійника з жертвоприношенням. Є. В. Анічков подає: “...Майже кожне моління, кожна жертва, кожне відзначення того чи іншого свята чи просто обряду-все це було пов’язане з бенкетуванням, принесенням багатої жертви, і сама можливість здійснювати велике моління становить головну надію і провідні релігійні клопоти людини

Відгомоном трапез язичницьких, магічних дійств були бенкети князя Володимира, який, незважаючи на прийняття християнства, продовжував влаштовувати “пири” на своєму дворі у Києві. Літопис свідчить: “Щонеділі заповзявся він (Володимир) влаштовувати бенкети у своєму дворі, в гридниці, щоб приходили туди бояри, гридні і соцькі, і десяцькі, і кращі мужі, з князем і без князя. Подавали там багато м’яса - яловичини і дичини, купою лежало там усіляких наїдків...”

Про бенкети Київського князя розповідають билини київського циклу:

У ласкава князя Владимира Було столовання - почесний пир,

На багатьох князів і бояр,

На всю поляницю відважную,

На всю дружину хоробрую,

Він усіх поїть, усіх вшановує...

Християнська релігія трапези і бенкети суворо засуджувала.