Василля

Одна з давніх назв місяця у слов’ян. Місяць - член трійці небесної, обожнюваної слов’янами астральної тріади: Місяць, Сонце, Зоря. Василля - походить від давньовірменського Уацілля. Місяць - одне з головних божеств язичницької Русі, вважався першопредком:

Свята Василля діжу місила,

Пироги пекла букатії, рогатії...

Пиріг (як і вареник) - символ Місяця, його в деяких регіонах України жертвували Місяцю. Слов’яни відправляли язичницькі свята-обряди як вдень, так і в нічний час при Місяці (Купала, Коляда), тому Місяць був таким же шанованим як і Сонце.

Місяць часто згадуваний у замовляннях, він володар ночі, господар нічного світу. У замовляннях - “князь", “княжич", “Володимир" (київський князь Володимир Святославович), “Адам” - першочоловік, тобто, найстарший, найперший. Відоме повір’я про те, що ніби на місяці живуть найперші люди, пращури землян: якщо придивитися, на Місяці можна побачити тіні, плями.

В осетинській міфології Уацілля - покровитель урожаю та родючості, який слідкує за проростанням злаків, а ще бог-громовержець (“Уац” - божество, “Ілля” - Ілля Пророк). Він захищає від граду і зливи, посух, негоди. У народних піснях Уацілля виступає орачем або сіячем.