Вогонь

Давні слов’яни вірили в надзвичайну силу вогню, сповідували його культ. Арабські письменники називали слов’ян-язичників сонцепоклонниками. Вогонь і на небі (сонце), і на землі (домашнє вогнище) уявлявся священним, бо зігрівав землю й людину. Вогонь очищав: через нього стрибали на Купала, йому віддавали небіжчиків, яких він переносив до Вирію, через вогонь проходила молода перед весіллям. З Вирію після спочинку виходив небесний вогонь - Сонце. У багатьох міфах давніх народів (давньогрецькі, полінезійські) вогонь насампочатку є приналежністю богів; герой викрадає його і дарує людям.

Родинне вогнище шанувалося у всіх давніх народів, воно берегло щастя дому і всіх домашніх. Від цього й така пошана до печі. І домовий дух живе біля вогню - за піччю. Про пошанування вогню давніми свідчить, наприклад, те, що у Давньому Римі хранительками вогню були весталки - непорочні діви.

Тепло, світло і силу вогню люди пізнали дуже рано. Тому так вшановували вогонь, ототожнювали його з сонцем. Вогнем робили суд, вважаючи, що невинний не згорить і у воді не потоне, що свідчить: вогонь і вода - пара. Цей звичай перейняло християнство.

Повір’я про вогонь свідчать про його святість для давніх:

На вогонь плювати не можна, бо він за язик вхопить (на язиці вогники висиплють).

При вогні не можна лаятись, бо він розсердиться.

Не можна мести піч брудним віником (у господинь для печі завжди був окремий, м’якенький віник).

Як запалюють піч - ставлять миску чи горщик з водою, кажуть, щоб не пригорало: то вогню до пари воду дають, вони один без одного не можуть. Як буде біля вогню його пара, він буде милостивим, не припалить, не присмажить.

Свічка у церкві - залишок язичницького пошанування вогню. Вогонь і свічки на весіллях - щоб діти родилися здоровими, він символ родючості. Від язичників - вогонь у Великодню ніч, як очищувальний, як той, що проганяє нечисть.

Живий вогонь - вогонь, який добувався первісним способом через тертя дерева об дерево. Він має особливу, велику силу. Тільки таким чином добували вогонь під час Купальських свят (обрядовий) та під час Великодніх ритуалів.