Волхов

Східнослов’янські перекази подають цю персону, як чарівника і волхва, сина князя Славена, який заклав місто Словенськ. Новгородські літописи оповідають про нього, що він на березі річки Мутної (потім названої його йменням - Волхов) збудував містечко і розбійничав на річці, перекидаючись крокодилом, а ще вчиняючи різні чародійні діяння за допомогою сили свого волховства. За це язичники визнали його божеством. Коли загинув Волхов (Волховець) у двобої з нечистою силою, язичники поховали його на березі ріки і насипали високу могилу. Курган той, як сповіщає літопис, провалився, зробилася глибока яма, у якій видно було останки чародійника. Про Волхова пише М. Чулков (“Абевега русских суеверий”).

Деякі свідчення давніх авторів подають Волхова і Волховця як двох братів, синів князя Славена.