Вирій

Ирій, ірій, урай - у східнослов'янській міфології назва далекої теплої вічнозеленої сонячної країни, яка знаходиться за морем на Сході; язичницьке поняття раю. У вирії проростає Світове Дерево, у кроні якого живуть птахи, які відлітають туди на зимівлю і душі померлих.

У народних піснях та переказах зберігся мотив відмикання вирію ключем повесні, щоб з нього поверталися птахи. Відлітають туди птахи на Здвиження (14 вересня). За українськими переказами, ключі від вирію були у ворони, але вона прогнівила богів і ті віддали ключі іншій птасі, зозулі чи жайворонку. Існував магічний обряд поховання пташиного крила на початку осені - замикання вирію.

У “Повчанні князя Володимира Мономаха дітям” XII ст. читаємо: “Сему ся подивуєми, како птици небес ния із Ірья ідуть де наполняють ліси й поля”.

В усній народній творчості є ще оповідки про вирій гадючий - він окремо від пташиного, під землею, в землях руських.