Завірюха

Фольклорний персонаж українців.

“Завірюха - це гарна, огрядна, весела молодиця. Завірюха одягнена в білий, сніговий, з сивим коміром, мережаний волочкою кожух, підперезана картатим поясом, у білих чобітках, закручена в намітку, а рукавиць не має.

Вона за наказом свого чоловіка сніговія, з своїми дітьми розносить сніг, укриває всю землю, щоб тепло було землі, щоб не вимерзли корінці рослин, укриває-застеляє всі дороги, щоб добре було саньми їздити...”(Степан Килимник).

Хоч і крутить завірюха, заносить шляхи, а інколи намети робить до стріхи, все ж любить вона веселитися. Вкриє землю снігом, і мчить разом з дітлахами на санчатах чи на ковзанах.

Розносить сніги завірюха, рівно укриваючи землю, щоб земля весною гарненько вмилася, досить напилася і родила людям на радість.

Лютиться завірюха в ті роки, коли які біди з вини людини на землі бувають: війни, голод, чи ще що інше. Тоді вона кучугури намітає, обличчя обпікає, а буває, що людей у степ заводить та й лишає там замерзати.

“Коли лапатий сніг сильно й густо вкриває землю - це завірюха веселиться” (Степан Килимник).