Землеробський культ

Переважно поклоніння двійникам тих явищ Природи, які впливають на урожай. У період розвитку матріархату (близько восьми тисяч років тому) основними видами виробничої діяльності було полювання, збиральництво та примітивне землеробство, яке розвинулося із збирання того їстівного, що росло.

Чоловіки полювали, а жінки збирали рослинну поживу. З часом жінки навчалися захищати споживні рослини і ягоди від непогоди, допомагали їм проростати, тобто примітивно обробляли. Таким чином, жінка винайшла землеробство. Отже примітивне першоземлеробство мало дві особливості: залежність від Природи і керівна роль жінки. Якщо чоловічі божества були багатофункціональними, а деякі, окрім втілення явищ природи (вітру, сонця, дощу) ще сприяли проростанню, визріванню тощо, то жіночі божества були покровительками родючості, врожаю і це були їхні основні функції. Тому у землеробських ритуалах, обрядах, діях основну роль виконували жінки. Здавна свідомість людини засвоїла аналогію: земля родить, бо запліднена сонцем (вітром, місяцем, дощем, небом) - жінка родить, бо запліднена чоловіком.

В той же час, щоб небесні сили (боги) сприяли родючості - запліднили землю і подарували врожай - їм треба дарувати дари, жертвувати, умилостивлювати їх. Жертви повинні бути цінними, дорогими. Так виникло людське жертвоприношення небесним богам і духам предків, щоб умилостивити їх і випросити у них добрий урожай.

Проростання зерна із землі породило також уяву про смерть і воскресіння. Тобто, як і зерно, деякі божества, духи природи можуть тимчасово померти, щоб відродитися, воскреснути. Знищення багатьох символів (ляльок Марени, Купала, Масляної, Калояна, Кукера та ін., а раніше принесення в жертву людей) в землеробських обрядах і є ритуалом відмирання та воскресіння природи.

За часів виникнення землеробського культу відбулося переселення у людській уяві країни мертвих із землі на небо. Небо посилало благодатний дощ і нищівну зливу, лапатий сніг і страшний град, тепло і вітер. Значить на небі живуть душі предків, які турбуються про свій рід або карають за гріхи; на небі живуть великі боги, які опікуються світом.

Землеробський культ перейшов від язичницьких уявлень у сучасні релігії. Культ Богині-Землі, покровительки материнства і родючості, перебраний Богородицею. Функції Перуна-громовика у християнстві виконують і Ілля-пророк, і святий Юрій, і святий Пантелеймон. Різдво Христове (свято народження духу сонця) та Великдень (воскресіння духу зерна), як і багато інших давніх свят, перейшли до християнства від землеробського культу давніх слов’ян.