Жертва

Жертва, треба - дари, що їх приносили давні слов'яни, щоб умилостивити своїх богів. Ще приносили жертви духам померлих предків, обожнюваним предметам та явищам. Звичай жертвоприношення виник з уявлень про втручання в життя людини небесних богів та природних духів. Отож і віддавали їм люди частку з урожаю, приплоду, жертвували зілля, тварин, інколи навіть юнаків чи дівчат племені, аби боги були добрими і милостивими.

Про жорстокість обряду жертвоприношення є спомин у "Повісті минулих літ”: “…приносили їм жертви, називаючи їх богами, і приводили до них синів своїх і дочок, а жертви ці йшли бісам, і оскверняли землю жертвоприношеннями своїми. І осквернилась кров'ю земля Руська і пагорб той". Перунів пагорб - нині Володимирська гірка в Києві. Під час жертвоприношень відбувались гадання з метою довідатись волю богів. Часто ті гадання вказували на жертву. Знову ж, у "Повісті минулих літ” знаходимо свідчення, що з допомогою жереба, який символізував волю богів, визначали отроків та дівчат, котрих приносили в жертву.

Візантійський письменник X ст. Лев Диякон в описі походу Святослава пише про принесення в жертву полонених воїнами руського князя.

Обряд жертвоприношення у слов’ян мав на меті підношення богам і сподівання на відповідь: сприяння у полюванні, військових вправах, у вирощенні врожаю тощо.

У Густинському літописі читаємо, що ідолу Перуна в пантеоні богів князя Володимира “…як богу жертви приносили і вогонь непогасний з дубового дерева постійно палили". Історики давнини Костянтин Багрянородний, Ібн-Фадлан, Прокопій Кесарійський свідчать, що слов'яни жертвували своїм богам квіти, вінки, м'ясо, зілля, хліб, півнів, овець та рогату худобу.

За свідченнями літописів та історичних джерел, жертвоприношення у слов’ян відбувалося під час великих свят на честь богів; під час різних важливих подій в житті племені (похід, перемога в битві, тризна тощо).

Окрім того, жертвоприношення відбували ще досить часто домашнім богам, духам померлих предків.

Залишки цього обряду можна зустріти й сьогодні. Це квітчання травами та квітами домівок - клечання - під час Зелених свят; виставляння їжі, напоїв на підвіконня,

на стіл, за поріг під час Різдва; кроплення горілкою та принесення їжі на могилки під час поминальних днів.

У давніх слов’ян обряд жертвоприношення виконували жерці.